12 грудня 1928р. народився український актор, сценарист і режисер Леонід Биков

— Як же ви не помітили? Ми сьогодні над моєю Україною билися!
— А як тут помітиш? Ті ж поля, дороги, села…
— Е, ні! А повітря? — інше. А небо? — блакитніше. І земля зеленіша…”В бій ідуть лише “старики”

Видатному українцю, уродженцю Донбасу, улюбленому актору мільйонів Леоніду Бикову 12 грудня виповнилося б 89 років. Сталося так, що прожив він лише 50 років, однак і впродовж цього короткого часу встиг подарувати глядачам безсмертні фільми, яскраві та зворушливі образи. Всі вони знаходять своїх прихильників і не старіють, бо він не грав, він жив у своїх фільмах

Биков народився у Знам`янці на Донеччині у 1929 році. За рік після його народженню сім`я перебралася до Краматорська, де він закінчив школу та вперше вийшов на сцену у шкільній самодіяльності.

Потім була війна: восени 1941р. Бикови евакуювалися до Барнаула. Биков шаленів від літаків та всього, що було із цим пов`язано.

В 1944р. Биков, повернувшись до Краматорська, пішов навчатися до машинобудівного технікуму.

У 1945р. мрія стати льотчиком почала здійснюватися: Леонід таки вступив до льотної спецшколи у Кривому Розі. Однак закінчити навчання не довелося. Чому – достеменно не відомо: чи школу розформували, чи відкрилося, що хлопець іще на початку війни додав собі віку в документах, чи став на заваді невисокий зріст…

1947р. Леонід Биков вступає до Харківського театрального інституту, на українське відділення акторського факультету, успішно закінчує і з 1951р. виступає на сцені Харківського державного академічного театру ім.Т. Шевченка. Дебютна роль — матроса Паллади в Корнійчуковій “Загибелі ескадри”. Загалом на сцені зіграв понад 20 ролей. У кіно ж дебютував у 1952р., в фільмі “Переможці”, який так і не вийшов на екрани.

Загальне визнання прийшло з головною роллю у фільмі “Максим Перепелиця” (1955р.)

У 1960-69р.р. – актор на “Ленфільмі”. З 1969-го – актор і режисер на кіностудії ім.Довженка. Зіграв у близько 30 фільмах.

Наприкінці 60-х Леонід Биков, разом з Є.Онопрієнком та О.Сацьким, створює сценарій фільму про льотчиків. Цензура категорично заперечує: в картині немає звичного радянського “героїзму”. Лише 1973р. фільм вдалося зняти. Через три роки Биков зняв картину “Ати-бати, йшли солдати”. Ці два фільми були у 1977р. відзначені Державною премією ім.Т.Шевченка.

1978р. почав зйомки сатиричного фентезі “Прибулець” (за повістю Є.Шатька “Прибулець-73”). І сценарій, і режисура Л.Бикова, також виконував дві головні ролі.

У березні 1979р. було знято дві частини фільму, на початку квітня передано на розгляд критиків. У кіноколах прогнозували немалий успіх…

11 квітня 1979р. на 47-му кілометрі траси “Мінськ-Київ”, за містечком Димер Вишгородського району Київської області, Леонід Биков загинув. Повертаючись власною “Волгою” з дачі, вирішив обігнати трактор з культиватором, що рухався попереду, і зіткнувся з вантажівкою…

До того Леонід Федорович зазнав трьох інфарктів. Після одного з них написав своєрідний заповіт, адресований Миколі Мащенку та Іванові Миколайчуку. По його смерті цю записку не раз цитували, намагаючись “прив’язати” до традегії.

“Жодних оркестрів, Будинку кіно і надгробних промов, а  то я встану й піду – вийде конфуз. Нехай хтось один скаже “прощавай”, і все…  А потім нехай 2-а ескадрилья вріже “Смуглянку” від початку до кінця…” (переклад українською

Під час похорону над Байковим цвинтарем замість скорботних маршів лунала “Смуглянка”…

1982р. режисер Л.Осика разом з колегами зняв фільм “…Якого любили всі” — пам’яті Леоніда Бикова.

1984р. вийшли друком спогади про актора і режисера “Будемо жити!”

2010р. опублікована блискуча монографія кінознавця Лариси Брюховецької “Своє/рідне кіно Леоніда Бикова”.

2001р. постав “Пам’ятник військовим льточикам” — у образі капітана Титаренка. Маестро у виконанні Леоніда Бикова назавжди залишився в бронзі на Дніпровій кручі. Або навпаки – Леонід Биков у подобі Маестро…

 

Comments

123 Переглядів