13 грудня: це цікаво знати

Posted by

У дохристиянські часи 13 грудня дівчата готували вечерю на святій воді. Потім брали миску зі стравою, обгортали її рушником і йшли до воріт закликати Долю: «Доле, доле, де тя виглядати? Йди до нас вечеряти!», – примовляли, залізаючи на ворота або тин. І прислухалися: якщо озвався десь півень – це означало, що доля обізвалася, коли ж ні – значить доля не хоче чути дівочого голосу. І тоді дівчина благала: «Доле, доле, не опусти, прийди до мене, навісти!».

У християнські часи у народі день Андрія Первозваного, що припадає на 13 грудня, вважати найцікавішим з усього циклу передноворічних свят. Адже Андрій не традиційний святий, якого мало хто знав і бачив. Він залишив про себе документальні відомості.

Жінки у давнину на Андрія намагалися не пекти хліба, не шити та не прясти. Дівчата ж ворожили ще й у такий спосіб: виходили на вулицю, імітували сівбу льону чи то конопель і «волочили ниву» спідницями, примовляючи: «Я, святий Андрію, конопельки сію, дай же, Боже, знати, з ким їх буду брати!». За погодою на Андрія також стежили: «Якщо до цього дня сніг не випав, зима мала бути теплою і малосніжною, а як з’явився – довгою і холодною».

Обряди й традиції цього дня сягають дохристиянських часів. З усіх свят річного календарного циклу день Андрія Первозваного є одним із найтаємничіших, найцікавіших: цього дня вгадують майбутнє, влаштовують ритуали з калитою та інші ворожіння. Андрієва ніч допомагає незаміжнім дівчатам пізнати свою долю: чи доведеться ще рік дівувати, чи на щасливицю чекає вдале заміжжя.

За церковним календарем 13 грудня вшановують апостола Андрія Первозваного – одного з дванадцяти найближчих учнів Ісуса Христа та брата апостола Петра. Андрій став свідком воскресіння Спасителя і його вознесіння на небо.

Брати народилися у Віфсаїді, місті на березі Галілейського озера, і були рибалками. Андрій став першим, кого Ісус покликав до себе в учні. Згідно з Євангелією від Іоанна, перший апостол був учнем Іоанна Хрестителя.

За повчанням Ісуса Христа апостоли попрямували в різні землі проповідувати його вчення. Андрій мандрував по узбережжю Дніпра та на березі Чорного моря, по Балканському півострову, в Скіфії. Неодноразово зустрічав на своєму шляху язичників, які його жорстоко били. Але він не припиняв молитися і зцілювати людей від недуг за допомогою молитви.

Коли ж він повернувся до Греції, жорстокий правитель Патри наказав стратити Андрія. Він молився навіть в смертельних муках. Довгу і болісну смерть апостол прийняв на хресті.

Іменинники 13 грудня:
Андрій, Іван, Феофіл, Фрумент.

13 грудня народились:

1877 – Микола Леонтович – український композитор, хоровий диригент, його обробка для хору народної пісні «Щедрик» відома у всьому світі як різдвяна колядка «Carol of the Bells».
1893 – Микола Хвильовий (Фітільов) – український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози. Автор поетичних збірок «Молодість», «Досвітні симфонії», збірок оповідань «Сині етюди», «Осінь», романів «Вальдшнепи», «Санаторі, Сентиментальна історія»», новели «Я (романтика)».

Події 13 грудня:

1577 – англійська ескадра з 5 кораблів (164 члени екіпажу) на чолі з Френсісом Дрейком відпливла з Плімуту (Англія) для нападів на тихоокеанське узбережжя іспанських володінь у Новому Світі. Дрейк повернувся на батьківщину через 3 роки й став першим британцем, що здійснив навколосвітнє плавання, і першим капітаном, який очолював навколосвітню експедицію від її початку до завершення.
1577 – частина боярства проголосила Івана Підкову господарем (князем) Молдови. Сформував новий уряд – козаки Чапа, Бурла і Стефан стали маршалком, гетьманом і державним писарем.
1642 – голландський мореплавець Абель Тасман став першим європейцем, що відвідав групу островів у південній частині Тихого океану, відому сьогодні як Нова Зеландія. При спробі висадитись на берег тубільці вбили трьох матросів-голландців, сприйнявши звуковий сигнал з корабля як заклик до початку бою. Декілька тижнів перед тим Тасман відкрив біля узбережжя Австралії острів, названий ним Землею ван Дімена, а пізніше перейменований на честь мореплавця в Тасманію.
1769 – почалося перше концертне турне 13-річного Вольфганга Амадея Моцарта по Італії.
1913 – урочисте відкриття у Львові Національного музею, як власності української спільноти, організатором музею став митрополит Андрей Шептицький.
1917 – Курултай проголосив Кримську Народну Республіку.
1917 – Українська Центральна Рада офіційно утворила Повітряний флот.
1942 – футболіст паризького «Расінга» Стефан Станіс забив у матчі Кубка Франції 16 голів у ворота команди «Обрі» (світовий рекорд для професійного футболу). Матч закінчився з рахунком 32:0.
1958 – американські вчені провели запуск живої істоти в космос із поверненням. Мавпа Ґордо на борту ракети АМ-13 провела 15 хвилин в космосі, але, повернувшись на Землю, капсула з мавпою затонула в океані.
1981 – остерігаючись щораз більшої популярності незалежного профспілкового об’єднання «Солідарність» і запобігаючи інтервенції в Польщу збройних сил СРСР, голова Ради Міністрів країни генерал Войцех Ярузельський ввів у Польщі воєнний стан. Він був призупинений 31 грудня 1982 і скасований 22 липня 1984.
1992 – в Единбурзі завершилась триденна зустріч 12 країн Європейського співтовариства, на котрій було прийнято компромісні рішення з усіх найважливіших спірних питань: сума внесків найбідніших країн – Іспанії,  Ірландії, Греції та Португалії – була зменшена з урахуванням їх економічних можливостей, узгоджено ряд економічних заходів для подолання спаду економіки, а відмова Данії увійти у валютний Європейський Союз перестала бути перешкодою для подальшої інтеграції країни в об’єднану Європу.
1994 – у Массачусетському технологічному інституті (США) відбулась перша організаційна зустріч консорціуму World Wide Web (W3C), створеного як міжнародна асоціація для розробки й поширення уніфікованих протоколів  передачі даних в інтернеті. Першим директором консорціуму було обрано піонера вебу англійця Тіма Бернерс-Лі.
2004 – Андрій Шевченко став володарем «Золотого м’яча»

Чи знаєте ви, що:

У багатьох довідниках пишуть, що Хвильовий брав участь у першій світовій та громадянській війнах. Коли ж справді міг потрапити Микола Хвильовий на фронт? На муштру потрібно було не менше, як чотири місяці. Отже, частина, в якій перебував у грудні 1916 року Хвильовий, могла вирушити на фронт не раніше березня 1917 року, а на фронт прибути, принаймні у квітні-травні. Тобто тоді, коли фактично фронт, як активна бойова лінія, перестав існувати.

Якщо Хвильовий і відчув деякий запах фронтових баталій, то, хіба, влітку 1917 року, коли короткозорий політик Тимчасового уряду Росії О. Керенський спробував активізувати фронт до наступу. Але, як відомо, з цього нічого не вийшло і фронт поступово почав розпадатись.

Єдине, що Хвильовий був свідком того, як мільйонні маси імперської армії опинилися в стані хаосу й бездоріжжя. Він був також свідком і, можливо, учасником творення українських частин на фронті. О. Ган твердить, що Хвильовий активно включився у той рух, виступав на армійських мітингах 14-ої дивізії, був обраний до солдатського комітету, де керував культурно-освітньою комісією. Все це можливо. Але воно не підтверджене жодними документами, навіть свідченням самого Хвильового.

Однак деякі факти про його фронтове життя таки є. Один з друзів Хвильового занотував його розповідь про те, як він писав у фронтовій українській газеті (можливо це був «Український голос», що виходив у Ризі 1917 року за редакцією С. Пилипенка) поезії та фейлетони, підписуючи псевдонімом «Дядько Микола».

Отже, якщо взяти до уваги, що жодною своєю політичною та військовою діяльністю, навіть такою скромною, як членство у фронтовому солдатському комітеті, Хвильовий ніколи не хвалився. Значить – не було її?..