14 травня: це цікаво знати

Posted by

У народі 14 травня називали Яреми-запрягальника, оскільки на цей час приходиться розпал польових робіт. Негода у цей день передвіщає сурову і холодну майбутню зиму. А якщо сонце сходить ясно – все літо буде гарне, погоже. Наші предки казали: «Якщо на Ярему день погожий, то й жниво буде пригоже». У цей час у давнину проводжали весну і зустрічали поліття.

У Києві ж в Яремин день мешканці збиралися на «маївки». Здебільшого, це робили учні з вчителями, котрі збиралися на Щекавиці і влаштовували урочисті  обрядодійства.

Народні прикмети на 14 травня

  • якщо день ясний – на прибирання хліба теж буде гарна погода.
  • якщо мурахи чисті й ситі – до рясного урожаю пшениці.
  • якщо погода зіпсувалася – до суворої зими.
  • якщо на сході сонця в небі немає хмар – літо буде спекотним.
  • мурахи на Веремія метушаться в мурашнику – весь наступний місяць погода буде дощовою.
  • на Веремія похмурий день – до морозної зими.
  • на Веремія Запашника не можна позичати гроші, продукти, зерно – до невдач в родині та до поганого врожаю.

За церковним календарем, 14 травня вшановують пророка Єремію; преподобного Пафнутія Боровського; пресвятих мучеників Афонських Євфимія, Ігнатія та Акакія; священномученика Макарія, митрополита Київського; пресвятого мученика Вату Персянина; благовірну Тамару, царицю Грузинську, та ікону Божої Матері «Несподівана Радість».

Іменинники 14 травня:
Тамара, Марко, Ярема, Макар, Гнат.

14 травня народились:

1627 – Петро Дорошенко – гетьман Війська Запорозького.

1869 – Олександр Фомін – ботанік. З 1914 року працював в Україні. Праці присвячені питанням морфології, систематики флори Кавказу, Криму, Сибіру, Далекого Сходу й України. Після смерті Фоміна Київський ботанічний сад був названий на його честь.

1871 – Василь Стефаник – видатний український письменник, майстер експресіоністичної новели. Автор збірок новел «Камінний хрест», «Синя книжчека», «Дорога».

1920 – Ярослава Стецько – українська політична діячка, журналістка. Співорганізатор Червоного Хреста УПА, жіночої мережі і юнацтва ОУН.

Події 14 травня:

  • 1796 – британський хірург Едвард Дженнер вперше у світі зробив успішне щеплення від віспи 8-річному хлопчику.
  • 1811 – Парагвай здобув незалежність від Іспанії.
  • 1853 – у США запатентували згущене молоко.
  • 1900 – у Парижі відкрили II Олімпійські ігри.
  • 1915 – після 9 місяців російської окупації австро-угорські війська вступили в Дрогобич (Галичина).
  • 1940 – Голландія капітулювала перед вермахтом у перший рік Другої світової війни.
  • 1948 – у Тель-Авіві прем’єр-міністр Давид Бен-Гуріон публічно виголосив  Декларацію незалежності Ізраїлю; ця дата відзначається як День незалежності Ізраїлю.
  • 1955 – у Варшаві підписали договір про дружбу, співробітництво й взаємну допомогу між соціалістичними країнами та створили об’єднане командування збройними силами (Варшавський договір).1975 – футболісти «Динамо» (Київ) уперше вибороли Кубок Володарів Кубків.
  • 1975 – футболісти київського «Динамо» уперше вибороли Кубок володарів  кубків.

Чи знаєте ви, що:

Стефаник вважав писання, як і любов, самогубною справою. Казав: «Люди під гнітом своєї любови скалічіють». І ще: «Кожда дрібниця, яку я пишу, граничить з божевіллям, і нікого у світі я так не боюся, як самого себе, коли творю. Не пишу для публіки, а пишу на те, щоб прийти ближче до смерти».

І був такий час між 1901 і 1916 роками, коли Стефаник нічого не писав. Цю паузу пояснюють по-різному: неврозом, браком грошей і була ще одна – звали її Ольга Кобилянська. Саме з 1900 року рвуться їхні цікаві стосунки, що тривали кілька років перед тим.

Стефаник якось опублікував свій сердечний список: «Євгенія Калитовська – мій найвищий ідеал жінки. Євгенія Бачинська – моя перша любов. Моя жінка Ольга – найбільший мій приятель і мати трьох моїх синів». Перша в списку – заміжня, другу любив на відстані. Список завершено так: «Не ломи ребра, моє серце, я вже скінчив». Кобилянської в списку нема. А тим часом нікому він не писав таких пристрасних листів, як їй. Їх притягувало – бо були різні: аристократка і мужик. Вона писала про його «залізну руку», а він – що хоче пізнати через неї Музику. Так чому ж він не вніс її до сердечного списку? Бо довелося б сказати, ким вона для нього була. Писати неправду не вмів, а правду – не хотів, бо Кобилянська була ще жива. А тому «серце, не ломи ребра, я скінчив».