14 жовтня 1942 – створення Української повстанської армії

Українська повстанська армія (УПА) – озброєне крило Організації українських націоналістів.

Офіційною датою створення Української Повстанської Армії вважається 14 жовтня 1942 року – козацьке свято Покрови, але окремі українські націоналістичні збройні формування існували вже від початку війни або й раніше. Своєю назвою УПА завдячує збройному формуванню Тараса Бульби-Боровця “Поліська Січ”, що діяло на Поліссі та Волині від початку війни проти більшовиків, і було підтримуване німцями. Але німці після нетривалої співпраці вимагали від Боровця ліквідації угрупування, відтак УПА почала боротьбу і проти німців.

УПА діяла на території Галичини, Волині, Північної Буковини, сучасних Польщі та Білорусі, але окремі загони також діяли і на території східної України, на Донбасі і навіть на Кубані. Просування повстанців сприяли частковій зміні ідеологічних переконань організації, так – УПА на Донбасі підтримували ідею радянської влади, але без монополії Компартії.

У лютому 1943 року ІІІ конференція ОУН схвалила курс на збройну боротьбу з німецьким окупаційним режимом нарівні з большевицьким. З літа 1943 року УПА змушена вести боротьбу на два фронти – проти червоних партизанів і проти німців. А навесні 1944 року відбуваються і перші бої з регулярними частинами Червоної армії. Спецоперації НКВД проти УПА включали перевдягання офіцерів НКВД в упівців та вбивства мирного населення в метою дискредитації УПА.

Влітку 1944 року склад УПА поповнюється за рахунок дивізії “Галичина”, розбитої під Бродами. Створенню цієї дивізії від самого початку активно противилася ОУН(б), протестуючи проти мобілізації найактивніших національних елементів німецькою стороною, але пізніше навики вояків дивізії відчутно допомагали упівцям.

В 1953 році, виснажена радянськими чистками і довгим протистоянням, УПА припинила свої активні дії, проте окремі осередки спротиву виникали впродовж 1950-60-х років.

До 1943 року командиром УПА був Дмитро Грицай, з 1943 року до 1950 року його замінив на посаді головнокомандуючого УПА Роман Шухевич (псевдонім Тарас Чупринка), з 1950 до 1954 року УПА очолював Василь Кук.

Василю Куку вдалося вивести непоміченими значні сили УПА з території СРСР через територію прорадянської Чехословаччини на кордон із Австрією, де вони здалися австрійським прикордонникам. Таким чином, значна частина бійців УПА отримали змогу легалізуватися. Проте план був повернутися за кілька років та перемогти СРСР. На жаль, багато учасників переходу до незалежності України не дожили.

Існує проблема історіографії Української повстанської армії, пов’язана як із боротьбою проти них радянської влади, що виключало достовірні дослідження в часи СРСР, та навішувало на бійців УПА ярлик фашистських колаборантів, так і з героїзацією УПА після здобуття Україною незалежності. Крім того, вивчення історії ускладнюється також ставленням польської сторони, оскільки в ході Другої світової війни неодноразово виникали сутички між загонами УПА та армією Крайовою.

Тож питання про офіційне визнання УПА воюючою стороною у Другій світової війні та пов’язане з цим питанням надання ветеранам УПА пільг на державному рівні (декілька західних областей вже прийняли це рішення на своєму рівні) досі залишається невирішеним. Проте з 2005 року в Україні офіційно святкується річниця створення УПА (14 жовтня 1942 року, День Покрови).

Comments

залишити коментар

1 276 Переглядів