15 липня: це цікаво знати

Posted by

Половина літа, на жаль, вже промайнуло. Тривалість світлового дня становить 16 годин, що вдвічі більше у порівнянні з 22 грудня – днем зимового сонцестояння.

У народі 15 липня колись називали на честь Фотія, і вже закінчували косовицю сіна та починали жнивувати, тому й казали: «З сіножаті пішли пожинки».

Цей день також присвячувався берегиням – міфічним жінкам, які згадуються в давньоруських історико-літературних пам’ятках. Віра в них була поширена в Стародавній Русі. Берегиня вважалася покровителькою селянського роду у слов’ян. Вірили, що вона здатна захистити людей від різних напастей. Вже після хрещення Русі і прийняття християнства породіллі молилися до Богородиці.

У цей день існувала заборона на роботу в полі, заборонялася обробка льону та конопель, шиття, так як Богородиця в цей день «ризу шила і поклала її».

А за погодою середини літа вгадували, якою буде наступна пора року. Якщо на Фотія вже з’явилися жовті листочки на деревах – осінь і зима мали бути ранніми.

За церковним календарем 15 липня вшановується пам’ять святителя Фотія, митрополита Київського.

Іменинники 15 липня:
Фотій, Ювеналій.

15 липня народились:

1905 – Олександр Хвиля – український актор. Упродовж життя зіграв понад 70 ролей, поміж яких Устим Кармелюк, Савка Троян та О.Пархоменко стали класичними в українському кіно.
1909 – Микола Кільчевський – український вчений у галузі механіки та математики. Працював у напрямку теорії потужності та аналітичної механіки.
1917 – Олександр Дремлюга – український композитор, педагог, музично-громадський діяч. Уперше вивів бандуру на концертну естраду як сольний інструмент, автор першого в історії української музики концерту для бандури та симфонічного оркестру.

15 липня в Україні відзначають:

  • Всесвітній День навичок молоді.
  • День українських миротворців.

Події 15 липня:

1228 – папа Григорій IX канонізував засновника ордену францисканців  Франциска Ассізького.
1410 – відбулася Грюнвальдська битва між військами Тевтонського ордену та об’єднаною польсько-литовсько-українською армією під командуванням князя Вітовта і короля Ягайла.
1663 – у Львові король Ян ІІ вирішив йти кількома колонами походом в Україну
1683 – величезна (за різними оцінками, 90-140-тисячна) Армія Османської імперії облягла Відень.
1776 – відкрито театр «Ла Скала».
1920 – засновано Київський вищий інститут народної освіти (нині Український державний педагогічний університет ім. М.Драгоманова).
1941 – вперше отримано придатний для лікувальних цілей пеніцилін, виділений Флемінгом ще 1929 року.
1965 – у США видано закон, що зобов’язував виробників сигарет друкувати на сигаретних пачках попередження про небезпеку здоров’ю.
1988 – на екранах США відбулася прем’єра першої частини «Міцного горішка» з Брюсом Віллісом.
1991 – в Англії заборонено рекламу сигарет без надпису-фрази «Куріння убиває».
1998 – перший живий ефір Нового каналу, вважається днем народження каналу.

Чи знаєте ви:
Про їжу запорозьких козаків

Повсякденною їжею запорозьких козаків були: соломаха – житнє борошно, густо зварене на воді й засмажене олією з цибулею, тетеря – пшоно або житнє тісто, зварене на квасі (їли з жиром, молоком, звичайною водою або риб’ячою юшкою), братко – пшоняна каша з додаванням прісного тіста.

Також вживали багато фруктів. Городини, різної зелені: кропиву, лободу, чебрець, м’яту, кульбабу, листя суниць.

Особливою пошаною користувалися цибуля та часник.

Що ж до свіжого м’яса, сала, птиці, дичини, вареників та сирників, то ці страви готував курінний кухар на спеціальне замовлення і додатково зібрані гроші. Печеного хліба в куренях не подавали. Замість хліба вживали мамалигу – тісто з проса чи кукурудзи, котру їли з бринзою та загреби – коржі, що клали в напалену піч і загрібали попелом і гарячим вугіллям.

Їли запорожці тричі на день і тричі готувалися гарячі страви у мідних або чавунних казанах, що стояли у сінцях куреня.

Під час обіду за стіл сідали всі разом, навіть підлітки, що допомагали кухарям. На покуті сідав курінний отаман і гості. Козаки розташовувалися за старшинством прибуття на Січ. Сідаючи за стіл, читали молитву і, встаючи, також хрестилися до ікон, потім дякували отаманові й кухареві та кидали на стіл гроші для закупівлі харчів на другий день.