Posted by
За народним повір’ям, лише у цей день можна напоумити людину, яка страждає від меланхолії. І якщо зараз меланхолічність вважається рисою характеру, то у минулі часи це вважалось душевною хворобою.
У народі Малахію молилися, лікуючи хворих пропасницею та скажених. Вважалося, що в їхнє тіло вселилася нечиста сила і після вигнання вона може переселитися у худобу. А тому господині просили Малахія, аби він уберіг корів від всілякої нечисті.
Якщо у цей день на небі з’являлась біла велика хмара, вважалось, що це передвіщає хурделицю і заметіль. Погода на Малахія вказує, якою буде погода у березні.
За церковним календарем 16 січня вшановують пророка Малахія і мученика Гордія.
Малахія називали «печаткою пророків», тому що він був останнім із них. У своїй книзі пророцтв він урочисто провіщав прихід Месії, перед яким мав з’явитися проповідник Іоанн Хреститель.
Гордій народився та виріс в християнській родині, в місті Кесарії в III столітті. В зрілому віці став на військову службу і дослужився до сотника (начальника) війська. Коли почалися гоніння християн вирішив піти зі служби та оселитися самітником в пустелі.
Згодом повернувся на Батьківщину, де тоді за належність до християнської релігії катували та вбивали. Під час язичницького свята вголос почав проповідувати Боже слово та назвав себе християнином. За що був арештований та піддався жорстокій карі. Не відступив від віри навіть під страхом смерті. За що був вбитий.
Іменинники 16 січня:
Ірина та Павло
16 січня народились:
1852 – Микола Білинський – український історик, етнограф, мовознавець, педагог, видавець. Допомагав Б. Грінченкові в підготовці «Словаря української мови».
1856 – Микола Кульчицький – гістолог, професор Харківського університету, з 1918 року — професор Оксфордського університету.
1873 – Йосип Браз – український живописець і графік.
1882 – Аристарх Лентулов – художник-авангардист, випускник Київського художнього училища (1900—1904), учень Миколи Пимоненка.
1892 – Гордій Коцюба (Коцегуб) – український письменник і публіцист. Автор книг «На межі», «Свято на буднях», «Змова масок», «Нові береги» та ін.
1899 – Леся Кривицька (Єлисеєва) – українська актриса, народна артистка України. Ролі: Анна, Предслава («Украдене щастя», «Сон князя Святослава» І. Франка), Ольга («Три сестри» А. Чехова), матір («Вій, вітерець!» Я. Райніса).
1970 – Сергій Ярунський – український композитор, диригент і філософ.
1973 – Владислав Дружченко – український бадмінтоніст.
1983 – Андрій Русол – український футболіст, захисник збірної України з футболу, капітан дніпропетровського «Дніпра».
16 січня відзначають:
- День пам’яті захисників Донецького аеропорту.
Події 16 січня:
1918 – Центральна Рада ухвалила закон про створення української добровольчої армії.
1919 – у Києві за дорученням голови Директорії Симона Петлюри, для популяризації української музичної культури за кордоном, музичним відділом Міністерства освіти УНР створена Українська республіканська капела.
1919 – Українська Директорія оголосила війну більшовицькій Росії.
1920 – в Парижі відбулося перше засідання Ради Ліги Націй без участі США.
1920 – вступила в дію 18-а поправка до Конституції США. У країні набрав сили «сухий закон».
1924 – іспанський льотчик Пабло Пескара протримався в повітрі на гелікоптері власної конструкції 8 хвилин 13 секунд, пролетівши більше кілометра.
1945 – Адольф Гітлер спустився в підземний бункер, що розміщувався на глибині 18 метрів під його канцелярією, і залишався в ньому протягом наступних 105 днів аж до дня свого самогубства.
1954 – місто Проскурів перейменоване на Хмельницький, Кам’янець-Подільська область — на Хмельницьку.
1957 – у Ліверпулі відкрився The Cavern Club, у якому почала виступати група «The Beatles».
1963 – уперше пілотом авіалайнера на міжнародній лінії стала жінка — англійка Івонн Поуп пілотувала авіарейс із Лондона в Дюссельдорф.
1969 – чеський студент Ян Палах здійснив акт самоспалення в Празі на Вацлавськой площі на знак протесту проти радянського вторгнення до Чехословаччини 1968 року.
1984 – Майкл Джексон одержав 8 статуеток «Ґреммі» за альбом Thriller.
1991 – Білий дім офіційно оголосив про початок операції «Буря в пустелі», метою якої було звільнити Кувейт від іракської окупації.
1992 – Буркіна-Фасо визнала незалежність України.
1997 – компанія Microsoft випустила Office 97, комплексну офісну програму, яка миттєво стала бестселером і завоювала 80 % ринку.
2002 – Рада Безпеки ООН проголосувала за накладення санкцій на екстремістську організацію Аль-Каїда та рух Талібан.
2006 – Елен Джонсон-Серліф склала присягу як президент Ліберії, ставши першою жінкою-главою держави в Африці.
2014 – в Україні прийняті «закони про диктатуру» («Диктаторські закони 16 січня»).
Чи знаєте ви, що:
Коцюба Гордій Максимович народився 16 січня 1892 р. на Харківщині в селянській сім’ї. Навчався у Валківській трирічній народній школі. Потім кілька років працював писарем у різних канцеляріях, самотужки здобуваючи освіту. Екстерном склавши екзамени за повний курс гімназії, вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Паралельно студіював історико-філологічні науки. Університет закінчив напередодні Великої Жовтневої соціалістичної революції.
У жовтні 1917 р. вступив до партії українських есерів (УПСР), в якій активно працював до травня 1918 р. Австро-німецька окупація України змінила політичну орієнтацію Гордія Коцюби. Він перейшов до партії боротьбистів.
У жовтні 1921 р. разом із Шумським Коцюба поїхав у Варшаву, працював кілька місяців у пресбюро радянського посольства. Він був одним із фундаторів і редакторів журналу «Шляхи мистецтва», працював у новостворених газетах «Вісті ВУЦВК», «Комуніст», «Селянська правда», журналах «Всесвіт», «Червоний шлях» та ін. Видав близько трьох десятків книжок.
Гордій Коцюба належав до літературних організацій «Гарт», ВАПЛІТЕ. Член СП СРСР з 1934 р. Співробітники Харківського обласного управління НКВС розглянули матеріали, за якими Гордій Коцюба нібито «був активним учасником антирадянської організації українських есерів, яка проводила підготовку до збройного повстання проти Радянської влади». Щоб він «не уникнув суду і слідства», ухвалили «утримувати його під вартою у в’язниці міста Харкова».
Коцюбу заарештували 21 березня 1938 р. На допитах та очних ставках, які вів молодший лейтенант Замков, заарештований під фізичним впливом визнав свою вину. Військовий трибунал Харківського військового округу 17 грудня 1938 р. засудив письменника до найвищої міри покарання – розстрілу. Страчений.
Військова колегія Верховного Суду СРСР 28 грудня 1957 р. скасувала вирок щодо Коцюби та справу припинила через відсутність складу злочину.
Гордій Коцюба реабілітований посмертно.