18 грудня: це цікаво знати

Posted by

Якщо день Андрія Первозванного вважають одним з найцікавіших свят, то день Сави, 18 грудня, з повним правом називають найвеселішим. З ним колись було пов’язано найбільше жартівливих обрядів.

Наприклад, у родинах, де були чоловіки з таким ім’ям, справляли обряд «похорону Сави», при цьому імениннику співали багато жартівливих пісень, підкидали його на ослоні, а потім випивали всю його горілку. Жінки ж на Сави збиралися у рукодільні гурти. А про того, хто не працював, казали: «Сави та Варвари на ньому сорочки обірвали».

У давнину на Сави чекали великих морозів і говорили: «Варвара мосте, Сава гостре, а Микола гвозде».

За церковним календарем 18 грудня вшановують преподобного і богонравного Савву Освяченого. Все своє життя він присвятив Богу та служінню людям. Саме Сава причетний до відкриття кількох монастирів та лавр. Також він заснував монастирський Єрусалимський статут.

Народився Сава в Каппадокії в 439 році. Ще в дитинстві хлопчик дізнався про християнство і у 8 років вирішив піти жити в монастир святої Флавіани. Постриг Сава приймає в 17 років. Водночас у нього з’являється дар чудотворця.

Довгий час Сава подорожував відлюдником. Одного разу він побачив простору печеру, в якій і вирішив залишитися. Слава про нього була такою великою, що згодом біля печери утворилася громада і люди почали будувати лавру. Назвали її на честь Сави Освяченого.

Іменинники 18 грудня:
Сава, Гурій, Анастасій, Захар.

18 грудня народились:

1892 – Микола Куліш – український письменник, режисер, драматург, громадський діяч, педагог. Автор п’єс «Мина Мазайло», «97», «Народний Малахій» та ін.
1903 – Роман Завадович – письменник, редактор україномовних видань за кордоном. Автор низки книжок для дітей, а також збірки релігійних віршів «З буднів у свято».
1931 – Михайлина Коцюбинська – літературознавець. Авторка книжок «Образне слово в літературному творі», «Література як мистецтво слова», «Етюди про поетику Шевченка», «Зафіксоване і нетлінне» та ін.

18 грудня відзначають:

  • Міжнародний день мігрантів.
  • День працівників органів РАГСу.

Події 18 грудня:

1104 – Никифор I був призначений керувати Київською Митрополією.
1865 – після ратифікації необхідними трьома чвертями штатів, 13-у поправку до Конституції США про заборону рабства офіційно проголосили частиною основного закону країни.
1890 – у Лондоні відкрили першу у світі підземну електрифіковану залізницю (метрополітен). Перед тим поїзди метро рухали паротяги.
1892 – у Санкт-Петербурзі відбулась прем’єра балету Петра Чайковського  «Лускунчик».
1917 – декрет Раднаркому РРФСР про визнання незалежності Фінляндії.
1917 – у Києві відкрито Українську державну академію мистецтв, першим її ректором став графік Георгій Нарбут.
1920 – Раднарком УРСР ухвалив постанову «Про облік музичних інструментів» — один із нормативних актів, за якими переслідували кобзарів.
1940 – в Третьому Рейху затвердили директиву № 21 («план Барбаросса» — кодова назва плану нападу Німеччини на СРСР).
1941 – американський Конгрес запровадив цензурування усієї інформації, що входить або виходить за межі країни. Відповідальність за виконання рішення поклали на директора агентства Associated Press Байрона Прайса.
1958 – американці провели перший сеанс передачі голосу через супутник.
1972 – президент США Річард Ніксон віддав наказ про бомбардування Північного  В’єтнаму. Операція тривала 11 днів.
1991 – незалежність України визнала Вірменія.
1998 – вперше за 130 років Палата представників Конгресу США почала слухання з імпічменту американського президента – Білла Клінтона (за неправдиві свідчення у ході сексуального скандалу з Монікою Левінскі).
2007 – Юлія Тимошенко вдруге стала прем’єр-міністром України. На пленарному засіданні Верховної Ради України за неї віддали голоси 226 народних депутатів України від парламентської коаліції БЮТ та НУ-НС.
2008 – спекуляції на валютному ринку України досягли верху: слідом за міжбанком курс гривні в обмінних пунктах опустився до позначки близько 9,50—10,20 за долар.
2016 – Кабінет міністрів України прийняв рішення про націоналізацію ПАТ  «Приватбанк»

Чи знаєте ви, що:

Микола Куліш був лицар і в любові, і у війні. Мобілізований в Одесі до війська, він, ризикуючи карою за дезертирство, вирвався до Олешок попрощатися і заручитися зі своєю дівчиною Антоніною. Зумів, будучи вже на західному фронті, одружитися з нею і мав до кінця війни дочку Олю і сина Володимира. Це анітрохи не перешкодило йому бути першорядним вояком…

Кулішів характер химерно поєднував у собі найретельніший практицизм і найпоетичніший пафос. Він організував у Дніпровському повіті масове культурно-політичне українське товариство «Просвіта», став його головою; водночас його обрали головою міської управи.

Щоб дати заробіток і товари населенню, Куліш непомірно велику царську тюрму в Олешках почав перебудовувати на майстерні. Німецька окупація, ліквідуючи органи української республіканської влади, посадила Куліша в ту саму олешківську тюрму на сім місяців.

Українське повстання визволило Куліша, і знову він став на чолі міської управи Олешок…Тут він працює аж до переїзду в Одесу у 1922 році інспектором народної освіти, засновуючи українські школи, дитячі притулки та садочки.

Тут же він склав власний український буквар «Первинка». В той час органи ЧК посадили його знову у ту ж таки олешківську (потім перевели в херсонську) тюрму. З-під розстрілу Куліша врятував олешківський виконком, що взяв на поруки знаного та улюбленого в Олешках Куліша…