Posted by У народі 18 квітня називали Євтихія Тихого, оскільки погода у цей день частіше за все бувала саме такою. Коли день і справді видавався тихим, то селяни знали: «Це – до врожаю ранніх хлібів».
До цього часу в садах починали цвісти яблуні, а їх зазвичай порівнювали з дівочою красою, невинністю. Дівчата іноді ворожили на судженого, стежили за прикметами, багато з них займалися підготовкою приданого, готувалися до весілля.
За церковним календарем 19 квітня вшановують святого Євтихія, який за життя зробив безліч зцілень і чудес. Наприклад, одного разу до нього за допомогою звернулася жінка, у якої постійно народжувалися мертві діти. Саме Євтихій допоміг їй народити двох здорових синів. Після цього до старця звернулися двоє глухонімих юнаків, яких Євтихій зміг зцілити.
Іменинники 19 квітня:
Євтихій, Платонида, Ярема, Мефодій.
19 квітня народились:
1897 – Мар’ян Крушельницький – режисер, актор, народний артист СРСР, професор. Один із фундаторів українського театру.
1910 – Марко Бараболя (Рознійчук Іван Федорович) – український письменник-сатирик. Сучасники називали його «королем закарпатського гумору».
Події 19 квітня:
1506 – відбувся Лісабонський погром.
1563 – у Москві почала працювати друкарня Івана Федорова.
1713 – імператор Священної Римської Імперії Карл VI Габсбург встановлює своєю т. зв. «Прагматичною санкцією» неподільність володінь Габсбургів та запроваджує право на спадковість по жіночій лінії для дому Габсбургів.
1775 – битви при Лексингтоні і Конкорді, початок війни за незалежність США
1783 – указом Катерини II Крим приєднаний до Росії. Указ став підсумком тривалого суперництва Російської та Османської імперій за володіння і контроль над стратегічним плацдармом на півночі Чорного моря. Заручившись у 1782 році підтримкою Австрії, наступного року Росія окупувала Крим і маніфест Катерини II лише закріпив фактичний перехід півострова під владу російської корони.
1839 – західноєвропейські держави гарантують у «Лондонському протоколі» незалежність та нейтралітет Бельгії від Нідерландів, до якої також додається валонська частина Люксембургу. Велике герцогство Люксембург номінально залишається частиною німецької федерації держав.
1850 – Англія і США підписали договір про спільне будівництво Панамського каналу (пізніше США вирішили будувати канал самотужки).
1898 – Конгрес США визнав незалежність Куби і поставив вимогу Іспанії залишити острів.
1937 – в Іспанії створений блок правих сил на чолі з генералом Франко.
1941 – Сенат США прийняв резолюцію про підтримку ідеї державотворення в Ізраїлю.
1943 – початок повстання у Варшавському гетто
1943 – указом Президії Верховної Ради СРСР уведені каторжні роботи для т. зв.”помічників окупантів”.
1947 – партія «Індійський національний конгрес» погодилася розділити країну на Індію і Пакистан.
1967 – члени групи «Бітлз» підписали контракт, яким вони зобов’язувалися не залишати групу протягом десяти років.
1971 – СРСР запустив першу у світі космічну станцію «Салют-1».
1992 – Верховною Радою Вірменії прийнятий Герб Вірменії.
1999 – у Берліні відбулось офіційне відкриття Рейхстагу як нового місця засідань парламенту Німеччини.
2000 – в Румунії поблизу села Рошія-Монтане відкрите найбільше в Європі родовище золота (до 300 т золота і 1600 т срібла), розробки заблоковано парламентом після масових протестів з екологічних, історико-культурних і туристичних міркувань.
2005 – Бенедикт XVI став 265-м Папою Римським.
Чи знаєте ви, що:
В історію красного письменства Закарпаття Марко Бараболя увійшов як видатний письменник-сатирик. Його літературний дебют припав на кінець 1928 року. В молодіжному просвітянському журналі «Пчілка» під рубрикою «З-під їдкого пера Марка Бараболі» було опубліковано серію його гуморесок та фейлетонів, в яких з великою поетичною майстерністю висміював недоліки громадського та культурного життя Закарпаття.
Твори Марка Бараболі охоче друкували та у «Українському слові», «Літературній неділі», «Свободі» та празькому журналі «Сір».
Уже ранні твори сатирика викликали захоплення як у читачів, так і в літературної критики. Письменник, педагог і літературний критик Володимир Бірчак, на очах якого творилася нова закарпатська література першої половини XX століття, називав Марка Бараболю видатним і «тонким гумористом», незнаним поза межами Підкарпатської Русі. Він вважав, що «в’їдливі сатири закарпатського письменника можуть цілком певно витримати порівняння з сатирами Володимира Cамійленка, а гумористичні оповідання дорівнюють, якщо не перевищують, такі популярні «Усмішки» Остапа Вишні… хоч кількісно продукція Бараболі порівнююче дуже невелика».
За життя Марко Бараболя встиг побачити всього одну збірку своїх творів «З-під їдкого пера», яку в 1941 році в Празі у видавництві «Пробоєм» видрукував Степан Росоха.
У 1970 році літературознавець М.Мольнар упорядкував і видав у Пряшеві збірочку творів письменника-сатирика «Тутешняцька губернія».
Найповніше видання творів Марка Бараболі «Проект автономії» побачило світ лише у 1991 році, це через 46 років після його смерті. Твори самобутнього закарпатського письменника-сатирика представлені також у збірнику «На Верховині».
Твори Марка Бараболі цікаві не лише їхнім змістом, а й формою та мовою, якою він блискуче володів і якій приділяв особливу увагу. І за словами дослідника спадщини поета-сатирика М.Мольнара з Братислави «…належать до кращих зразків української літератури на Закарпатті дорадянського періоду і мають право вважатись одним з надбань загальноукраїнської сатири».