21 серпня: це цікаво знати

21 серпня у народі називали днем Мирона вітрогінного, оскільки, як правило, в цей час дули досить сильні вітри. Дні стають схожими на осінні.

На Мирона ходили збирати в лісі ожину. Її використовували як потогінний і протизастудний засіб. З ожини готували киселі, компоти, вина, настоянки, пастилу. Листя ожини могли заварювати, як чай, змішуючи їх з листям смородини і суниці – виходило дуже смачно, і до того ж, такий напій підвищував імунітет.

Підмічали: яка погода цього дня, таким має бути і січень, а також якщо на деревах у серпні багато жовтого листя – осінь буде ранньою.

За церковним календарем 21 серпня вшановують святого Еміліана, сповідника, єпископа Кизицького; преподобного Григорія, іконописця Києво­Печерського, в Ближніх печерах; перенесення мощей преподобних Зосими і Саватія Соловецьких; святого Мирона, чудотворця, єпископа Критського; мучеників Єлевферія і Леоніда; преподобного Григорія Синаїта.

Іменинники 21 серпня:
Григорій, Зосим, Мирон, Омелян, Сава.

21 серпня народились:

1888 – Володимир Гадзінський – український письменник, критик. Автор поем «УРСР», «Айнштайн», «Земля», «Заклик Червоного Ренесансу», «Розум», фантастичної повісті «Кінець».

1909 – Омелян Железняк – український художник-кераміст; заслужений майстер народної творчості УРСР. Створював декоративний керамічний посуд; статуетки та жанрові композиції з народного життя («Гонта з синами», «Козак Мамай», «Прощання з козаком»); скульптурні ілюстрації до творів Т. Шевченка («Мені тринадцятий минало»), М. Гоголя («Козак Вакула верхи на чорті») тощо.

21 серпня відзначають:

  • Міжнародний день пам’яті і поминання жертв тероризму.

Події 21 серпня:

1415 — португальці завоювали Сеуту.

1627 — У Києві випущено перший словник української мови «Лексикон словенороський» Памви Беринди.

1652 — син гетьмана Богдана Хмельницького – Тимофій – одружився на дочці молдавського правителя Василя Лупула, що стало приводом для відновлення союзу Молдавії з Україною.

1653 — військо Георгія Штефана підійшло до Сучави і спробувало з наскоку взяти козацький табір Тимоша Хмельницького під стінами фортеці, почалася облога Сучави.

1911 — з Лувру (Париж) викрадено картину Леонардо да Вінчі «Мона Ліза»  («Джоконда»), яку було знайдено лише через два роки в Королівстві Італія.

1914 — засновано футбольний клуб «Васко да Гама».

1914 — Ян Нагурський здійснив перший у світі політ в Арктику.

1919 — 2-й корпус УГА, очолюваний Арнольдом Вольфом, в ході наступу на Київ звільнив від червоних Житомир.

1924 — радянський полярний льотчик Б. Чухновський уперше у світі провів розвідку криги в районі Нової Землі, Баренцева та Карського морів.

1932 — у Венеції відбувся перший міжнародний кінофестиваль.

1937 — СРСР і Китай підписали Договір про ненапад.

1944 — у Вашингтоні відкрилася міжнародна конференція, яка підготувала пропозиції, що лягли в основу Статуту Організації Об’єднаних Націй.

1968 — країни Варшавського Договору ввели війська в Чехословацьку Соціалістичну Республіку для придушення «Празької весни».

1996 — заснована відзнака Президента України — орден «За мужність».

1996 — на Київській універсальній біржі відбулися перші торги в гривні з ф’ючерсних контрактів.

2005 — Блаженніший Любомир Гузар офіційно змінив свій титул на «Верховний Архієпископ Києво-Галицький» і переніс осідок до Києва.

2011 — у місті Олевськ на Житомирщині було відкрито пам’ятний знак на честь 70-річчя від створення Олевської республіки.

2013 — у громадянському конфлікті в Сирії війська підтриманого Росією  сирійського диктатора Башара Асада застосували хімічну зброю проти опозиції. По житлових кварталах передмістя Дамаска м. Гута вони завдали ракетного удару з використанням зарину. Загинуло, за різними даними, від 350 до 1700 осіб.

Чи знаєте ви, що:

У першому друкованому українському словнику «Лексіконъ славеноросскїй альбо Именъ тлъкованіє» (1627 р.) – близько 7 тисяч слів: загальних та власних назв переважно тогочасної церковнослов’янської мови з перекладом та тлумаченням їх українською літературною мовою початку XVII століття.

Метою Беринди при складанні його словника було відновити церковнослов’янську традицію літературної мови і цим протистояти наступові польського католицтва і польської культури. Цей словник відіграв велику роль у розвитку не лише української, а й російської, білоруської, польської, румунської лексикографії.

Ця праця Памва Беринди – найвидатніше досягнення староукраїнського словникарства. Складається з двох частин: «Лексіконь» – церковнослов’янсько-український словник; та «…Имена свойственная» – зібрання тлумачень топонімів й антропонімів, а також загальних назв неслов’янського походження.

Головні джерела праці – «Лексис…» Лаврентія Зизанія, ономастикони Максима Грека, Мануїла Ритора, тлумачення онімів в антверпенському виданні Біблії (1571). Виявлено використання Бериндою словників доби Київської Русі та зарубіжних, староукраїнської глосографії тощо.

Джерелами церковнослов’янського реєстру книги були: Острозька Біблія (всі її книги Старого й Нового Завіту), церковнослов’янські рукописи й друки до початку 17 ст.

Абсолютна більшість елементів неслов’янського походження, особливо грецьких і латинських, зібраних окремо у 2-й частині праці, супроводжуються ремарками, які вказують на їх запозичення, й українськими відповідниками, що сприяло нормалізації лексики староукраїнської літературної мови на народній основі.

У «Лексіконі…» вміщено низку тлумачень енциклопедичного характеру. Значення слова автор розкриває і за допомогою етимологічних відомостей. Докладно опрацьовано семантику багатозначних реєстрових слів. Беринда нерідко вказував на метафоричне й образне вживання слова, вперше в українській лексикографії застосувавши ремарки «переносні», «инорѣчнѣ», «метафори».

Comments

100 Переглядів