23 червня: це цікаво знати

Posted by

У народі не любили 23-е червня, День Тимофія, бо вважали, що все, що відбувається в цей день є лихим. Також цей день ще називали «мишачим», бо саме у цей період року з’являлося багато мишей. Люди вірили, що на Тимофія не можна виносити з дому сміття та варто прислухатися до землі – якщо вона стогне, то скоро буде пожежа.

Наші предки у цей день намагалися робити добрі справи. Наприклад, в деяких селах існував звичай годувати на Тимофія жебраків. Всі жителі разом готували обід, накривали посеред села столи та пригощали знедолених.

Погоду 23 червня передбачали по диму від вогнища: якщо він підіймається стовпом – на ясну погоду, стелиться по землі – до негоди. Якщо на світанку на Тимофія задуха, то чекай дощу. А от якщо мокриця розпустила свої квіточки вже на світанку – день буде ясним та теплим.

За церковним календарем 23 червня вшановують пам’ять мученика Тимофія, який також відомий як єпископ Пруський. Цікаво, що у слов’ян також існувало таке свято, як Агафія Купальниця, і саме воно асоціювалося з початком купального сезону, хоча іноді купалися вже 21 червня.

Однак все-таки загальне переконання було таким, що на Агафену, 23 червня, точно можна вирушати до водойм. При цьому все, що було пов’язано з лазнею і водою в цей день, сприймалося виключно позитивно. Селяни 23 червня повсюдно топили лазню і заготовляли віники на весь рік.

Іменинники 23 червня:
Антоніна, Олександр, Василь, Іван, Феофан.

23 червня народились:

1889 – Анна Ахматова (Горенко) – російська поетеса українського походження, літературознавець, перекладач.

23 червня відзначають:

  • День державної служби в Україні.
  • День державної служби ООН.
  • Міжнародний Олімпійський день.

Події 23 червня:

1868 – Крістофер Шоулз зі штату Вісконсин одержав патент на друкарську машинку.
1917 – ухвалення Центральною Радою І Універсалу «До українського народу в Україні та поза України сущому», яким проголошувалася автономія України. Універсал став основою для розмежування законодавчих і виконавчих функцій органів влади.
1934 – в Івано-Франківську відбувся Конгрес українського жіноцтва.
1940 – французький генерал Шарль де Голль оголосив про створення в Лондоні Французького національного комітету.
1941 – почалася найбільша в історії танкова битва — між німецькими та радянськими військами в районі Луцьк-Рівне-Дубно-Броди (завершилася 29 червня).
1961 – набув чинності підписаний в 1959 році Договір про мирне наукове використання Антарктики.
1987 – Сергій Бубка встановив світовий рекорд у стрибках з жердиною (6.3 м).
1990 – почалося повернення кримських татар на Батьківщину.
2001 – розпочався триденний офіційний візит папи римського Івана Павла II в Україну.
2016 – на референдумі щодо членства Великої Британії в ЄС більшість його учасників (52 % при явці 72 %) проголосували за вихід Об’єднаного Королівства з  Євросоюзу («Брекзіт»). Наступного дня прем’єр-міністр Девід Кемер.

Чи знаєте ви, що:

Мати Анни Ахматової похована на Хмельниччині, в селі Слобідка Шелехівська Деражнянського району. Там є дуже затишний, багатий на меморіальні речі музей поетеси, розміщений у колишньому маєтку її тітки.

Будинкові «тітки Вакар», як називала Анна свою родичку, понад двісті років, проте він добре зберігся. Його оточує парк, точніше – те, що вціліло з далеких часів, коли тут було «дворянське гніздо». Ахматова приїздила сюди не раз. Уперше – семирічною дівчинкою. А потім іще принаймні двічі – 1906 року і 1912-го. І всі приїзди були пов’язані з драматичними моментами в житті Анни.

Власне, тоді вона була ще не Ахматовою, а Анею Горенко. Наприклад, у 1906 році її приїзд був пов’язаний з розлученням батьків та смертю сестри. Пізніше вона приїхала сюди вже з «рубцями» на серці: Анна щойно пережила любовну драму. Та ще й яку! Хотіла навіть накласти на себе руки, оскільки той, кого вона покохала – Володимир Голенищев-Кутузов – виявився холодно-байдужим до її почуття. Вона ж вірила, що він оселився в її серці по-справжньому!

Однак, минув час, і у цьому ж серці знайшлося місце для іншого. А в якусь мить Анна вирішила, що саме цей – Інший (Микола Гумільов) – її доля. Пізніше  Гумільов напише: “Из логова змиева,     Из города Киева,     Я взял не жену, а колдунью.
Передчував, що спільне життя з «чаклункою» буде сповнене несподіванок і випробувань?