Posted by У народі 23 листопада була широко поширена традиція вирушати зранку до церкви та приносити з собою хліб із сіллю для того, щоб їх освятити. Потім ними годували домашню худобу, і, згідно з віруваннями, домашні тварини після цього не хворіли й легше переживали зиму. До речі, традиція ця була настільки актуальна та любима народом, що навіть здійснюючи покупку худоби в цей день, чоловік міг вимагати у продавця на додачу шматок хліба і сіллю.
До цього моменту на річках вже встановлювався лід, але він був досить тонким і ламким. Правда, говорили, що після Ераста настають справжні морози. Без особливої потреби з дому не виходили, вечорами топили піч і збиралися всією родиною за якою-небудь роботою. Цього дня вважалося небажаним вирушати в далеку дорогу.
Спостерігаючи за погодою, підмічали: «Ераст на все гаразд: і на холод, і на заметіль». Іній на деревах передвіщав мороз, а туман – тепло. Однак, якщо у цей день на деревах іній лежав зранку, то до самого Введення (4 грудня) морози будуть змінюватися відлигою.
За церковним календарем 23 листопада вшановують пам`ять святих апостолів від 70-ти Єраста, Олімпа, Родіона, Сосипатра, Кварта і Тертія, святого мученика Ореста лікаря та священномученика Мілія, єпископа Перського. Інші назви свята: «Родіон», «Родіон Льодолом», «День Ераста», «Міцний наст»
Переказ свідчить, що Ераст був учнем святого Павла і походив зі знатного роду. До того моменту, як повірити в Бога, Ераст обіймав посаду міського економа в місті Коринті. Саме Павло звернув Ераста у віру, розповівши йому про Ісуса Христа. Трохи пізніше Ераст разом з Павлом починає подорожувати і проповідувати християнство. Разом вони приїхали до Єрусалиму, де Ераст, який залишив державну службу, став жити в місцевій церкві. За деякими відомостями, він був єпископом в Палестині і дожив до глибокої старості.
Що стосується Родіона, то він був не тільки учнем, але й родичем святого Павла і служив єпископом у місті Патрасе. У часи правління імператора Нерона були організовані масові гоніння християн, в результаті яких постраждала і Родіон, прийнявши мученицьку смерть разом з Петром і Павлом.
Іменинники 23 листопада:
Орест, Костянтин, Георгій, Родіон, Прокіп.
23 листопада народились:
1823 – Микола Бунге – видатний український учений і російський державний діяч, один з фундаторів Київської політекономічної школи; професор, ректор Київського університету. Голова Кабінету Міністрів Російської імперії (1887–1895). Домігся скасування подушної податі з селян, покращення умов праці робітників. Сприяв розвитку вугільної та залізорудної промисловості України.
1903 – Олександр Івченко – авіаконструктор, керівник розробки поршневих, пізніше турбореактивних двигунів для багатьох типів літаків, в т. ч. і літаків Як-40 і Ан-24. 1959 р. створив і очолив самостійне дослідне підприємство – Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес», з 1963 – його генеральний конструктор.
Події 23 листопада:
1708 – російська православна церква піддала анафемі одного з найосвіченіших людей свого часу, гетьмана Івана Мазепу за зраду Петру I. Ця анафема знята лише у 2018 р.
1917 – Олександр Немітц направив телеграму Генеральному Секретарю військових справ УНР про визнання флотом влади УНР.
1938 – Карпатська Україна отримала автономію у складі Чехо-Словаччини.
1956 – перший день змагань XVI Олімпіади в Мельбурні (Австралія).
1963 – в Далласі сталося одне з найгучніших вбивств XX століття. Лі Гарві Освальд застрелив президента США Джона Кеннеді (JFK).
1994 – під час експедиції спортсменів альпіністського клубу «Одеса» в Гімалаї встановлено прапор України на вершині Чоґорі К2 (8611 метрів).
1996 – офіційне закінчення першої російсько-чеченської війни. Тодішній президент Росії Борис Єльцин підписав указ про виведення близько 6 тисяч російських військового контингенту з території Чеченської Республіки Ічкерія.
2003 – внаслідок Революції троянд у Грузії Едуард Шеварнадзе подав у відставку.
2007 – почала роботу Верховна Рада України 6-го скликання, обрана після дострокового розпуску ВРУ 5-го скликання.
Чи знаєте ви, що:
Про хустку
Хустка віддавна слугувала не лише головним убором жінок та дівчат, але й оберегом. Використовувалася у різних обрядах. Зокрема, під час сватання дівчина перев’язувала нею руку парубкові на знак згоди.
Коли козак вирушав у дорогу, кохана дарувала йому хустку на знак вірності. Хустка повинна була оберігати його від усіх напастей. Якщо він гинув, хусткою йому вкривали обличчя.
Коли ж козака ховали з військовими почестями, тіло його вкривали китайкою, а вишиту хустину стелили на осідланого коня, як оберіг роду, який не повинен мати переводу.