24 грудня Герою України В’ячеславу Чорноволу виповнилося б 80 років…

24 грудня 2017 року виповнюється 80-річчя від Дня народження В’ячеслава Чорновола – державного, громадського, політичного діяча, журналіста, народного депутата України I – III скликань, одного із лідерів українського правозахисного руху, багаторічного лідера Народного Руху України.

В’ячеслав Чорновіл народився 24 грудня 1937 р. в селищі Єрки Катеринопільського району на Черкащині, в сім’ї вчителів. Школу закінчив у селі Вільховець Звенигородського району Черкащини. Вступив на факультет філології Київського університету імені Шевченка. Після другого курсу змушений був взяти академвідпустку за політичні переслідування, після чого перевівся на факультет журналістики. У вересні 1965 року виступив у кінотеатрі «Україна» на прем’єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» з протестом проти арештів української інтелігенції. За «антирадянську пропаганду» був тричі ув’язнений у 1967-1969, 1972-1979 та 1980-1985 роках.

П’ятнадцятирічне покарання відбував у таборах суворого режиму та на засланні у Мордовії і Якутії. Працював спостерігачем метеостанції в Закарпатті, землекопом археологічної експедиції в Одеській області, вагарем на залізничній станції Скнилів у Львові.

Улітку 1987 року відновив видання УГС «Український вісник», був ініціатором створення Української Гельсінської Групи. Один із засновників та голова Народного руху України.

1990 року — народний депутат України, голова Львівської обласної ради.

1991 року — кандидат у Президенти України. (Проголосувало за В. Чорновола
7 420 000 людей, або 23,27 %).

У 1991 році на президентських виборах говорили, що за Чорновола не можна голосувати, бо він своєю рухівською політикою доведе Україну до війни з Росією. Що з того вийшло, бачимо сьогодні.

Якби у 1991 році президентом став Чорновіл, Україна пішла б шляхом Чехії, Польщі, оскільки Вацлав Гавел і Лех Валенса були друзями Чорновола ще з комуністичних конц-таборів. Тоді Європа більше вірила політв’язню Чорноволу, аніж Кравчуку.

“Ми відстали від європейської цивілізації не тільки технологічно — це легко наздогнати. Ми відстали передусім психологічно. І хоч би скільки тішили себе байками про особливий «український шлях», у наші душі в’їлася совкова психологія гомо совєтікуса з його удаваною слухняністю, а насправді клептократичним інстинктом і глибокою відразою до всякої дисципліни, жертовності і організованості. Але кажуть, що усвідомити — наполовину подолати. На те й надія”, – писав Чорновіл.

З квітня 1992 р. — на постійній роботі в парламенті. У 1994-1998 роках — народний депутат України від 253-го Подільського виборчого округу (м. Тернопіль). 1998 року — керівник депутатської фракції Народного руху України в парламенті.

Він називав Рух організацією з конструктивною опозицією до влади, за що Чорновола критикували.

У 1998 роцi вiн привiв до парламенту команду iз 48 однодумцiв. Він вiрив, що зможе покластися на них за будь-яких обставин. Але вже за кiлька мiсяцiв 30 найближчих соратникiв зреклися його. Спiльними зусиллями вони вiдсторонили свого лiдера вiд керування Рухом, бiля витокiв якого вiн стояв. То були найчорнiшi днi у життi В’ячеслава Максимовича, бо удару в спину завдали не вороги, а найближчi люди.

25 березня 1999 року на п’ятому кілометрі траси Бориспіль — Золотоноша В’ячеслав Чорновіл загинув у автокатастрофі.

 

 

Comments

580 Переглядів