У дохристиянські часи 26 грудня відзначали Свято Рода. Рід колись вшановувався як першоджерело всього. Вважалося, що він дарував життя всім земним істотам, а тому цього дня випікали короваї, варили пиво і мед та проголошували замовляння на честь Рода і Рожениць: «Хай все добре народжується!»
У християнські часи 26 грудня почали вшановувати Євстратія і вірили, що цього дня злі сили хочуть знищити сонце, а для того, щоб цього не сталося – мітлу, на якій відьма може долетіти до сонця, забирали з вулиці. Також в поріг застромлювали серпа і сокиру, щоб нечисть не пробралася в хату.
Починаючи з цього дня і до Різдва, підмічали погоду, бо кожен з дванадцяти днів мав показувати погоду одного з місяців майбутнього року.
За церковним календарем 26 грудня день пам’яті мучеників Євстратія, Авксентія, Євгенія, Мардарія та Ореста. Мученики жили в часи правління імператора Діоклетіані в Вірменії. Вони всі постраждали за Христа. Першим був Авксентій – священник Аравійської церкви. Його тортури та страждання побачив Євстратій, який був тоді мером міста Саталіона. До цього часу він був таємним християнином, але потім відрив свою віру кожному. За що його спочатку сильно побили, а пізніше заживо спалили. Авксентія після тортур кинули до в’язниці, а потім обезголовили.
Святий Мардарій був простолюдином і щиро вірив в Христа. За це він був повішений вниз головою. Євгенія також сильно мучили. Спочатку йому вирвали язик, потім відрубали руки й ноги, а після цього обезголовили.
Орест був молодим воїном. Він таємно сповідував християнство. Але одного разу про це дізналися і його викликали на суд. За віру Ореста спалили на гарячій металевій решітці.
Іменинники 26 грудня:
Арсен, Лукія, Євген, Орест та Аркадій.
26 грудня народились:
1898 – Євген Плужник – український письменник, поет, драматург, перекладач. Автор поетичних збірок «Дні», «Рання осінь», «Рівновага», роману «Недуга», п’єс «Професор Сухораб», «У дворі на передмісті».
1917 – Юрій Асєєв – київський архітектор, реставратор, мистецтвознавець, педагог; Заслужений архітектор України, почесний член Академії архітектури України, дійсний член ICOMOS († 2005).
1937 – Алла Бабенко – українська акторка, режисер Національного академічного драмтеатру ім. М.Заньковецької у Львові, народна артистка України
26 грудня відзначають:
- День подарунків.
Події 26 грудня:
1776 – під Трентоном війська Джорджа Вашингтона одержали перемогу над англійцями, яка стала переломною в боротьбі північноамериканських колоній за незалежність.
1783 – француз Себастьян Ленорман уперше в Європі продемонстрував псевдопарашут.
1805 – у Пресбурзі (нині Братислава) Франція й Австрія підписали мирний договір, що завершив війну третьої антифранцузької коаліції.
1825 – у Петербурзі відбулося повстання декабристів на Сенатській площі.
1870 – завершилось будівництво 13-кілометрового тунелю Фрежюс – першого залізничного тунелю під Альпами, який з’єднав Італію та Францію.
1898 – П’єр і Марія Кюрі відкрили радіоактивний елемент радій.
1908 – перемігши нокаутом канадця Томмі Бернса в 14 раунді бою, який відбувся в австралійському місті Сідней, Джек Джонсон став першим негром, що здобув титул чемпіона світу з боксу у надважкій категорії.
1918 – було проголошено відновлення УНР і сформовано уряд держави – Раду Народних Міністрів УНР.
1919 – уряд УНР відкликав українську місію з Паризької мирної конференції.
1931 – у Токіо засновано автомобільну компанію Dat Jidosha Seizo, перейменовану наступного року в «Nissan». Першою продукцією компанії були автомобілі та вантажівки, що випускались під торговою маркою Datsun.
1935 – на Гавайських островах зроблена спроба зупинити виверження вулкану авіабомбардуванням.
1946 – у Лас-Вегасі відкрився готель «Фламінго», побудований знаменитим гангстером Багсі Сігелом. З цього дня почалося перетворення Лас-Вегаса на світову столицю грального бізнесу.
1963 – фірма грамзапису «Capitol Records» випустила перший у США сингл групи The Beatles «I Want to Hold Your Hand/I Saw Her Standing There», який 1 лютого наступного року вийшов на перше місце в американському хіт-параді, почалося «британське вторгнення» бітломанії в США.
1974 – в СРСР оголошено про видачу паспортів сільським жителям.
1990 – IV З’їзд народних депутатів СРСР, що з 17 грудня проходив у Москві, за ініціативою президента СРСР Михайла Горбачова обрав першого віце-президента СРСР. Ним став Геннадій Янаєв, який менш ніж через рік очолив антигорбачовський путч.
1991 – Рада Республік Верховної Ради СРСР провела своє останнє засідання і прийняла декларацію, якою констатувала факт припинення існування Радянського Союзу.
1991 – національним банком України зареєстрований Експобанк, як комерційний банк (реєстраційний № 75).
1991 – Європейське співтовариство визнало Україну як незалежну державу. Таку заяву від імені ЄС розповсюдило міністерство закордонних справ Нідерландів, які головували в керівних органах ЄС.
2004 – найбільш смертоносний землетрус у сучасній історії. Стався в Індійському океані, на північ від острова Суматра.
Чи знаєте ви, що:
Перша книжка віршів Євгена Плужника під назвою «Дні» вийшла у світ завдяки дружині поета Галині Коваленко.
«Євген все писав, писав, – розповідала вона, – а ми бідно жили, на шостому поверсі, одна кімнатка, а він все писав і засував то в піч, то під матрац. Одного разу він вийшов. Викликали його… Я собі подумала так: якщо я не зможу оцінити його поезію, то викраду. Понесу я Юрієві Меженкові, хай він скаже – він же фахівець, чи це чогось варте. Потім Меженко викликає мене до телефону і каже: «Знаєте, що ви принесли? Ви принесли вірші такого поета, якого ми в житті будемо довго чекати й дай нам Бог, щоб ми дочекалися».
Наближення смерті Плужник передбачив непомильно. Попросив у санітара води: «…вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру». Зі спогадів того санітара: «Плужник повільно вмочив праву руку, підніс її до чола і так тримав її якийсь час, закривши очі – як людина, що пригадує; потім знову вмочив пальці обох рук у воду і слабо потер їх одну об одну. Потім обтерся рушником, що його я подав, – так само повільно, мляво. Я поміг йому лягти й закритися коцами до підборіддя; взяв миску і відійшов з нею. По якійсь хвилині-двох я знову був коло ліжка. Письменник уже не дихав…»
(Євген Плужник. Три збірки. – Мюнхен, Інститут літератури ім. Михайла Ореста, 1979).