У дохристиянські часи 26 січня наші пращури вшановували Стрибога, або Позвізда, Бога вітрів. За напрямком вітру в цей день передбачали погоду на весну: північний вітер мав принести холод, південний – тепло, західний – дощі, а східний – гарну ясну погоду.
Судили про погоду в цей день і по місяцю: якщо навколо нього було туманне коло, очікували заметіль. Наші пращури прислуховувались до лісу і спостерігали за тваринами, щоб дізнатись про майбутню погоду. Якщо у цей день ліс тріщить – мороз буде стояти довго, якщо ліс шумить, незабаром буде сніг і відлига. Якщо киця мордочку ховає – бути морозу; собака лежить, звернувшись, – на холод, витягнулась – на тепло.
За церковним календарем 26 січня вшановують мучеників Єрмила і Стратоніка;, преподобного Іринарх, затворника Ростовського; преподобного Єлеазара Анзерського; мученика Петра Анійського; преподобного Якова – єпископа Низибійського.
Іменинники 26 січня:
Петро, Юхим, Яків, Максим, Єлизар.
26 січня народився:
1863 – Павло Кошиць (Порай-Кошиць) – український оперний і камерний співак (тенор). Виконував оперні партії в театрах Росії, Італії, України. Був солістом Большого театру в Москві.
1897 – Іван Кулик (Ізраїль Юделевич) – український письменник, перекладач, громадський діяч. Автор збірки віршів «Мої коломийки», «Зелене серце», «В оточенні» та ін.
1988 – Михайло Жизневський – білоруський активіст Революції Гідності. Член Самооборони Майдану. Герой України.
26 січня відзначають:
- День працівника контрольно-ревізійної служби України.
- Міжнародний день митника.
Події 26 січня:
1500 – перші європейці прибули до Бразилії, відкривши гирло Амазонки.
1697 – Ісаак Ньютон розв’язує задачу про брахістохрону – і попутно відкриває варіаційне числення.
1802 – створення Бібліотеки Конгресу США.
1886 – Карл Бенц запатентував автомобіль з двигуном внутрішнього згорання.
1934 – підписано пакт Гітлера-Пілсудського між Німеччиною й Другою Польською республікою.
1997 – на президентських виборах у Чечні переміг Аслан Масхадов.
Чи знаєте ви, що:
Історія митниці та митної справи у нашій державі сягає віків. Незаперечний історичний факт: вже в 911 році в торговому договорі Київського князя Олега з Візантійським імператором обумовлювалися питання мита й митних стосунків між двома країнами.
За Руссю визнавалося, зокрема, право безмитної торгівлі. «…Нехай, – говориться у договорі про руських купців, – входять до міста… і торгують скільки їм треба, не сплачуючи ніяких зборів».
Київська Русь вже тоді мала власну митну систему, стягувала, і, за домовленістю із суміжними країнами, платила митні податки. У збірнику норм давньоруського права ХІ–ХІІ ст. «Руська правда» Ярослава Мудрого застосовується слово «мито» як таке, котре здавна вживалося у торговій практиці.
На підступах до міст Київського князівства будувалися застави-фортеці, де уповноважені князем збирачі стягували митні податки за перевезення товарів та прогін худоби.
Існує версія, що на становлення митної справи у Київській державі вплинув славетний шлях «з варягів у греки», тобто від Скандинавії до Візантії.
Відомо, що за часів Ярослава Мудрого (1019–1054 рр.) основним центром збирання митних податків у Києві стали щойно побудовані Золоті ворота (як головні в’їзні ворота до «гори» – міста Ярослава).
За свідченнями іноземців, у Києві в ті часи існували вісім торгів: головним з них вважався так званий Бабин торжок на території міста Володимира. Не менше економічне значення мав Торг на Подолі, поблизу гавані – у гирлі річки Почайни, що впадала тоді у Дніпро в районі сучасної Поштової площі. Тут розвантажували торгові судна і була розташована митниця.
У період феодального роздроблення виникло тяжіння князів до введення власних митних зборів, відомих як «проїжджі», або торговельні. Цікаво те, що вже тоді була відома практика ухиляння від сплати мита.
З такими порушеннями суворо боролися: якщо купець об’їжджав митну заставу, з нього стягували подвійну ціну за кожен віз – «промит», крім того, сам купець особисто мав платити штраф – «заповідь».
Важливим регулятором торговельних зв’язків Київської Русі із Заходом став перший фіксований торговельний акт – Рафенштетенський митний статут 906 р. У ньому, зокрема, згадувалося, що у ІХ ст. продавали руських коней у Баварії, а русичи мали право вести торгівлю на берегах Дунаю, а також у Ротелі та Рідуарсі з певним митом. Продавали віск, рабів та коней.
Свій відбиток на митній справі й етимології власне «митної» лексики залишила і монголо-татарська навала. Саме від митного збору, який впроваджували на шляхах татарські баскаки, від так званої «тамги» (товар, за який було сплачено податок, позначався клеймом – «тамгою») пішло слово «таможня».