3 квітня: це цікаво знати

У народі 3 квітня називали Кирило-дериполоз або Кирило Качальник. Так названий день за те, що у цей час псуються дороги і їздити на санях у минулі часи було проблематично. На Кирила Качальника діти їздили на санчатах востаннє, після чого їх чистили та ховали до наступної зими.

Якщо у цей день при сході сонця у небі спостерігаються червоні кола, то рік обіцяє бути врожайним. З цього часу починають набухати бруньки смородини. З’являються білі плиски.

За церковним календарем 3 квітня вшановують преподобного Якова, єпископа, сповідника; святителя Кирила, єпископа Катанського, і святителя Фому, патріарха  Константинопольського.

Іменинники 3 квітня:
Кирило, Хома, Яків, Агнія, Панкратій.

3 квітня народились:

1888 – Василь Іванис – український канадський економіст, інженер-технолог, історик, політичний та громадський діяч Кубані.

1903 – Леся Верховинка (Ярослава Лагодинська-Кучковська) – українська письменниця. Автор поезій і оповідань з життя гуцулів, п’єс, літературознавчих праць («Жінка в творах Франка» та ін.).

1908 – Степан Олійник – український письменник-гуморист, журналіст, педагог. Автор численних збірок сатири й гумору, збірки біографічних оповідань «З книги життя».

1918 – Олесь Гончар – видатний український письменник, літературний критик, громадський діяч. Автор трилогії «Прапороносці», романів «Циклон», «Тронка», «Собор» та ін.

1924 – Федір Бурчак – український вчений-правознавець, академік, засновник Академії правових наук України, на честь якого названий Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва у Києві.

1941 – Григорій Гаркуша – український співак та соліст (баритон), народний артист України.

Події 3 квітня:

1043 – Едуарда Сповідника короновано на англійський престол.

1502 – розпочалась четверта експедиція Христофора Колумба до берегів Америки.

1559 – підписано Като-Камбрезійський мир, який завершив Італійські війни 1494 – 1559 років.

1789 – корабель «Баунті» на чолі з капітаном Вільямом Блаєм вийшов з Таїті і взяв курс на схід, в Америку.

1863 – в США вручені перші військово-морські медалі.

1879 – в болгарському місті Тирново були скликані Великі народні збори, на яких столицею держави було обрано місто Софія, яке на той час налічувало всього 3 000 будинків і 12 000 мешканців.

1885 – німецький винахідник Готтліб Даймлер отримав патент на свій перший одноциліндровий двигун внутрішнього згоряння з водяним охолодженням потужністю 0,5 кінської сили.

1896 – в Мілані була заснована (італ. La Gazzetta dello Sport) — найавторитетніше спортивне видання Європи.

1907 – створено університет Саскачевану (Канада).

1910 – вперше здійснено сходження на найвищу вершину Північної Америки Мак-Кінлі (6193 м) на Алясці.

1913 – лідерка англійських суфражисток Еммелін Панкгерст обвинувачена у підбурюванні до підпалів і засуджена до трьох років ув’язнення.

1918 – Перша світова війна: французького маршала Фердинанда Фоша  призначено головнокомандувачем військ Антанти на західному фронті.

 

1919 – український Раднарком проголосив Асканію-Нову заповідником.

1933 – у Херсоні український хірург Юрій Вороний вперше у світі виконав клінічну пересадку нирки (26-річній жінці пересадили орган 60-річного померлого чоловіка).

1933 – літак уперше перелетів через Еверест.

1940 – почалися розстріли польських офіцерів із радянських таборів у Старобільську, Осташкові, Козельську («Катинська трагедія»).

1948 – президент США Гаррі Трумен затвердив Акт про надання країнам грошової допомоги – відомий як «план Маршалла».

1966 – радянська автоматична міжпланетна станція «Луна-10» була виведена на орбіту Місяця і стала його першим штучним супутником.

1973 – заснована літературна премія імені Павла Тичини.

1981 – вийшов друком перший номер польського незалежного профспілкового видання «Тижневик Солідарність».

1987 – у приміщенні штаб-квартири Всесвітньої організації охорони здоров’я заборонили палити.

1990 – над будинком Львівської міської ради урочисто підняли український національний прапор, перед тим освячений у греко-католицькому кафедральному соборі Святого Юра.

1999 – збройні сили НАТО завдали першого повітряного удару по столиці Югославії Белграду.

2007 – французький швидкісний поїзд «TGV» встановив новий світовий рекорд швидкості для пасажирського поїзда: 574,8 км/год.

2017 – стався теракт-вибух у Петербурзькому метро, внаслідок якого загинуло 14 осіб, поранено 45 і постраждало понад 50.

Чи знаєте ви, що:

Роман Олеся Гончара «Собор» тричі номінувався на Нобелівську премію.

Вперше. У лютому 1968 року Гончар занотував у щоденнику: «Вчора був у Спілці: літературна братія в переполосі… Нібито чув хтось з римських передач, що Папа Римський висунув «Собор» на Нобелівську премію». Навіть чутки про таку номінацію могли принести багато неприємностей номінанту. Так і сталося. Гоніння на автора роману розпочалися відразу після поширення цієї інформації. Звідки взялися чутки? Секретар обкому, друзяка самого Брежнєва, в одному з найогидніших персонажів роману впізнав самого себе. Ось і довелося компетентним органам фабрикувати «нищівний компромат» – чутки про Папу Римського і про Нобеля. А Ватикан, найімовірніше, і сном-духом не відав про «Собор», адже перекласти й видати за кордоном його тоді ще не встигли…

Вдруге. Наступний нобелівський епізод відбувся за два десятиліття. У грудні 1989 року в щоденнику Гончара з’явився запис: «Професори заокеанських університетів повідомляють у своїх листах, що вони висунули «Собор» на Нобелівську премію 1990 року…». Проте премії письменник не отримав, хоча шанси на це були, бо до України надходив запит у лютому 1991 року зі Стокгольма. Нобелівський комітет з літератури, який саме в лютому розпочинає попередній відбір кандидатур, цікавився, чи підтверджують в Україні висунення «Собору» на премію? Звичайно, номінацію підтвердили та, на жаль, фортуна й цього разу не всміхнулася Гончару.

Втретє. У лютому 1994-го письменник занотував у щоденнику: «Інститут літератури подає автора «Собору» на Нобелівську. […] Ставлюсь до цього спокійно. Скоріш за все, й цього разу все кінчиться безрезультатно». Так і сталося. Продовжитися нобелівським перегонам Олеся Гончара вже не судилося. Влітку 1995-го він пішов із життя, а, згідно зі статутом, Нобелівські премії присуджують тільки живим.

Comments

278 Переглядів