3 травня: це цікаво знати

Posted by

У народі 3 травня існував звичай, – ставити на краю села стіл, стелити білосніжну скатертину і на ній залишати хліб-сіль, помолившись про гарний урожай. Обов’язково запалювали свічки, раніше принесені з церкви. Таким чином наші пращури пригощали весну, щоб вона віддячила врожаєм. У цей час зацвітає бузина, жовта акація, польовий клен, осина.

За повір’ям в цей день померлі тужать за колишнім життям і хочуть побачитися з рідними та близькими. Відповідно, люди приходили до могил близьких, голосили й кликали батьків. Селяни вважали, що в цей день земля розкривається, і вилітають душі покійних. Тому обов’язково потрібно було накрити рясний і багатий стіл, щоб предкам на тому світі було добре. Також померлі повинні побачити, що в їхньому будинку все мирно і спокійно, а тому, в цей день не можна було сваритися.

Жодних важливих справ на 3 травня зазвичай не планували, не влаштовували хрестин та весіль. Це був час, призначений виключно для поминання померлих людей, і веселитися – значить, накликати на себе біду.

Також, перед тим, як почати якусь справу, молилися всією родиною. Риболовля була під забороною. У жодному разі не можна ловити рибу, оскільки у неї починається нерест. А по риб’ячому молодняку судили: «Якщо мальки розійдуться швидко, то можна сіяти раніше, а якщо довго будуть залишатися разом – то варто почекати».

За церковним календарем 3 травня згадують преподобного Феодора Трихіна, в народі цей день був днем Окликання предків. Була поширена традиція 3 травня ходити на цвинтар, голосити, плакати та кликати родичів, яких уже немає в живих.

Народні прикмети та повір’я на 29 квітня

  • Пласт сухий – прикмета до того, що не буде в цьому році багатого врожаю;
  • Слідкуйте за тим, що вперед виросте – трава або жито – те й принесе багатий урожай;
  • Багато шишок на ялинах – прикмета до того, що хліб добре вродить.

Іменинники 3 травня:
Олександр, Гаврило, Григорій, В’ячеслав, Антоніна, Марія, Пилип, Яків.

3 травня народились:

1897 – Януарій Бортник – український режисер і актор.

1900 – Микола Яковченко – український актор театру й кіно на характерних ролях. Народний артист УРСР. 1918 дебютував на аматорській сцені в Прилуках, згодом у театрах Сімферополя, Черкас, Лубен, Чернігова, Дніпропетровська й Харкова, з 1928 в Київському театрі імені Івана Франка (з перервами). Знявся у фільмах «Ніч перед Різдвом» (1952), «Максим Перепелиця» (1955), «Шельменко-денщик» (1957), «За двома зайцями» (1961) та ін.

1900 – Микола Яковченко – український актор театру й кіно на характерних ролях (†1974).

3 травня відзначають:

    • Всесвітній день свободи преси.
    • День Сонця.
    • День кондитера.

Події 3 травня:

1783 – російська імператриця Катерина II заборонила указом селянам  Лівобережної України та Слобожанщини переселятися з місць останньої ревізії. Відбулось закріпачення селян.

1791 – Надзвичайний Сейм Речі Посполитої прийняв Конституцію 3 травня — першу конституцією в Європі та другу у світі (після Конституції США). У Польщі цей день відзначається як національне свято.

1815 – утворено Королівство Польське, що згідно з рішенням Віденського конгресу стало частиною Російської імперії.

1841 – Нова Зеландія оголошена британською колонією.

1880 – відкрито перший в Україні львівський кінний трамвай.

1991 – у столиці Намібії підписана «Віндхукська декларація», що закликає уряди держав всього світу забезпечувати свободу преси і її демократичний характер. За рішенням ЮНЕСКО визначений як Всесвітній день свободи преси.

1995 – указом Президента Л.Кучми встановлено перший після 1991 року орден України — Богдана Хмельницького.

2004 – протестантські церкви, що існували в Нідерландах протягом сотень років роздільно, об’єдналися в Протестантську церкву Нідерландів.

2014 – створено добровольчий батальйон «Айдар».

 

Чи знаєте ви, що:

Козаки-характерники ведуть свою історію ще від давньоукраїнських язичницьких волхвів (віщунів, чародіїв). Вважалося, що вони знали таємну силу речей, явищ і володіли своєю наукою і прийомами. Вони бачили майбутнє, через що і називали їх віщунами. На думку дослідників, після хрещення Русі, переслідувані князями та греками волхви, жерці та воїни-охоронці храмів об’єднувалися у таємні громади й у віддалених місцях створювали Січі. На островах Дніпра, побережжях Бугу і Дністра, в Карпатах та багаточисельних лісах України (Русі) волхви заснували школи бойового гартування і вишколу, в яких шлях воїна до вершин досконалості опирався на рідну віру, одвічні звичаї та обряди.

Багато хто з характерників не були християнами, і доказом цього слугує те, що «їх ніколи не ховали попи, а ховали запорожці по-своєму».

Все це дійшло до наших днів у вигляді бойових танців – гопака, метелиці, козачка. Д. Яворницький стверджує, що «характерників», ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Вони могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе за допомогою особливих «верцаєл», влазити та вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств.