5 грудня: це цікаво знати

5 грудня вшановується пам’ять святого Прокопа. На цей день в народі існувало багато приказок, і пов’язані вони були зі становленням санного шляху: «Прокіп по снігу ступає – дорогу копає», «Прийшов Прокіп – розрив замет», «Прокіп дорогу прокопає, а Катерина (7 грудня) закатає». В цей день заглядали у пташині гнізда: якщо в них багато пуху, сухої трави та соломи, – пернаті відчувають холодну зиму.

За церковним календарем 5 грудня відзначається Післясвято Введення та вшановують апостолів від 70-ох: Филимона й Архипа і мученицю рівноапостольну Апфію; благовірного князя Михаїла Тверського; благовірного Ярополка, у святому хрещенні Петра, князя Володимир­Волинського; мучеників Кикилію, Валеріяна, Тивуртія і Максима; мученика Прокопія, читця; мученика Менигна; преподобного Агаву Ісмаїльтянина; правовірного Михаїла, воїна, болгарина.

Іменинники 5 грудня:
Архип, Олексій, Опанас, Валерія, Василь, Володимир, Герасим, Іван, Ілля, Максим, Михайло, Петро, Павло, Тадей, Федір, Валер’ян, Максим.

5 грудня народились:

1878 – Олександр Олесь (Кандиба Олександр Іванович) – український поет, драматург. Автор збірок «З журбою радість обнялась», «Будь мечем моїм…», «Княжа Україна», «Поезії» та ін.

1904 – Михайло Дерегус – український графік і живописець. Автор картин «Тарас Бульба на чолі війська», «Тарас слухає кобзаря», «Дума про козака-бандуриста», «Маруся Богуславка», «Козака несуть», «Народження пісні» та ін.

1931 – Григір Тютюнник – український письменник, перекладач, редактор. Автор оповідань, новел («Три зозулі з поклоном»), повістей «Вогник далеко в степу», «Климко», «Син приїхав…» та ін., творів для дітей («Степова казка», «Лісова сторожка» та ін.).

5 грудня відзначають:

  • День працівників статистики.
  • Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку (Всесвітній день волонтерів).

Події 5 грудня:

63 до н. е. — змова Катиліни у Римі.

1484 — Папа Римський Інокентій VIII своєю буллою надав інквізиторам широкі повноваження в справі полювання на відьом.

1492 — під час своєї першої експедиції Христофор Колумб відкрив острів Санто-Домінго (тепер Гаїті). Перед цим він відкрив Багамські острови.

1496 — король Португалії Мануел I наказав вигнати євреїв із країни.

1683 — відбулася битва під Кіцканами між козацькими силами та татарськими.

1766 — Джеймс Крісті-старший, колишній морський офіцер, провів свій перший аукціон у Лондоні. Тепер аукціон «Крістіз» (поряд з аукціоном «Сотбі») є найвідомішим у світі.

1848 — президент США Джеймс Полк підтвердив факт відкриття золота в  Каліфорнії, чим спровокував золоту лихоманку 1849 року.

1854 — під час Кримської війни під Інкерманом відбулася битва, яка закінчилась поразкою Російської імперії.

1879 — у США запатентували першу автоматичну телефонну станцію (АТС).

1904 — під час російсько-японської війни японці розгромили російський імператорський флот у Порт-Артурі.

1908 — у Пітсбурзі проведений перший матч з американського футболу.

1917 — відкриття Української академії мистецтв.

1918 — проголошено Руську Народну Республіку Лемків.

1918 — підписано Договір про дружбу та співпрацю між Українською Державою та Грузинською Демократичною Республікою.

1918 — почалися бої за Хирів між військами УГА та польськими частинами.

1919 — під тиском ворожих армій головний отаман військ Української Народної Республіки Симон Петлюра виїхав з України в Польщу.

1925 — прем’єра фільму Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін».

1929 — у США створили першу у світі організацію нудистів.

1931 — більшовики підірвали храм Христа Спасителя в Москві.

1933 — у США скасували «сухий закон», введений 1919 року.

1936 — у СРСР ухвалено так звану «сталінську» Конституцію.

1944 — у Німеччині оголошений призов в армію жінок, старших 18 років.

1949 — Єрусалим проголосили столицею Ізраїлю

1971 — у Буенос-Айресі (Аргентина) відкрили пам’ятник Тарасові Шевченку.

1976 — на Південному гірничо-збагачувальному комбінаті (Кривий Ріг) змонтували найбільший у світі магнітний сепаратор.

1989 — у Києві відбувся перший фестиваль «Музичні прем’єри сезону». З того часу вони проводяться щороку.

1991 — Головою Верховної Ради України обрано Івана Плюща (замість Леоніда Кравчука, який став Президентом України).

1991 — незалежність України визнали Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія і  Хорватія.

1994 — в обмін на відмову України від ядерної зброї у Будапешті підписали меморандум про надання Україні гарантій безпеки з боку ядерних держав — США, Великої Британії та Росії.

2001 — розпочався перший Всеукраїнський перепис населення.

2017 — Міжнародний Олімпійський комітет відсторонив від участі в Олімпійських іграх 2018 року збірну Росії за зловживання допінгом.

Чи знаєте ви, що:

Про Григора Тютюнника

З творами Григора Тютюнника траплялися цікаві, а часом і прикрі історії: як під час написання, публікацій, так і після… Він одним із перших серед українських письменників почав порушувати закостенілі закони методу соціалістичного реалізму, а тому не вписувався в загальноприйняте коло партійних послушників. Майстерно відточені, соціально болючі новели часом не знаходили місця на сторінках видань – їх боялися друкувати.

Новелу «Медаль» давати комусь читати було ризиковано. Цей класичний твір просто загубився. А відомий фотомайстер із Лубен, наш сердечний друг Володимир Білоус, зберіг текст «Медалі» на мікроплівці.

Лише після смерті Григора Білоус по секрету сповістив про наявність цього твору. Виявилося, що він перезняв «Медаль» на мікроплівку з машинопису, який йому потрапив до рук ще в часи «застою». Тоді ж Білоусу влада намагалася «пришити» участь у злочинній акції, до якої він не мав ані найменшого стосунку. Все ж, очікуючи обшуку у власному помешканні, він заховав мікроплівку з текстом «Медалі». Та так заховав, що потім ледве знайшов, слава Богу!

Уже по смерті Тютюнника текст цієї новели він відтворив на друкарській машинці з точним дотриманням тих самих правок і забивок шрифту, які були в колишньому машинописі. Тим самим створювалася видимість (а час іще був непевний), ніби текст видрукували за життя автора… (З інтерв’ю з Петром Масенком, «Хмаро4ос»)

Про Олександра Олеся

Своє друге ім’я – Олесь – Олександр Кандиба отримав від майбутньої дружини. Влітку 1906 року Олесь разом зі студенткою Бестужівських курсів Петербурга Вірою Свадковською мандрував Кримом. Ця приємна подорож сприяла фізичному й моральному оздоровленню. Саме тут поет уклав свою першу книгу «З журбою радість обнялась». І саме в Криму Віра Свадковська почала називати Олександра ніжно й ласкаво – Олесь, давши життя його літературному псевдоніму. Тоді ж поет писав:

Те ім’я, що мені дала Ти
У дні, осяяні Тобою,
У сні, і вільне, і крилате
Літа і в’ється наді мною.
Його прийму я в свою душу,
Зіллю з своєю кров’ю.

На початку 1907 року, уже після виходу збірки, в одному з листів він звертається до дружини: «Чи ти думала, що наша книжка буде мати такий успіх, а ім’я, дане Тобою, зробиться символом кохання».

Як зазначав Микола Зеров: «Олесю не довелося завойовувати своєї поетичної слави. Вона сама прийшла до нього на другий день після виходу з друку першої книжки його поезій…»

Comments

91 Переглядів