Posted by У народі 7-ме червня називали Івановим днем (цей день – одне з п’яти свят, що відзначаються протягом року на честь Іоанна Хрестителя) і підмічали, що з цього часу починаються сильні роси, які віщують гарний врожай. Однак лікуватися ними вже заборонялося. У народі про цей день говорили: «З Іванового дня пішли шкідливі (медяні) роси, які приносять рослинам хвороби». 7 червня часто гримить грім.
За церковним календарем 7 червня відзначається день пам’яті Іоанна Предтечі або Іоанна Хрестителя. Саме Іоанн був найближчою людиною для Ісуса Христа з числа його учнів. Він зміг передбачити не тільки прихід Спасителя за землю, але і його смерть в ім’я віри. Пізніше сам Іоанн хрестив Ісуса у водах Йордану. За життя викривав грішників і проповідував християнську віру. В тому числі, Іоанн не боявся викрити Ірода Антипу, який відняв дружину свого брата і одружився на ній. Сама дружина Антипа, Іроіада, дуже не злюбила Іоанна, а тому, намовила свою дочку Соломію попросити у Антипи голову Іоанна. Той, природно, не зміг їй відмовити. Іроіада, згідно з переказами, не дозволила ховати голову Іоанна з тілом, а заховала її у своїх покоях. Після цього голову Іоанна знаходили і знову втрачали. Так, 7 липня датується третє знайдення голови Івана Хрестителя.
Іменинники 7 червня:
Іван, Федір, Інокентій, Ферапонт.
7 червня народились:
1827 – Георгій Андрузький – український громадський діяч, поет. Член Кирило-Мефодіївського товариства (1846).
1926 – Анатолій Базилевич – український графік. Ілюстрував народні казки, «Пана Халявського» Г. Квітки-Основ’яненка, «Енеїду» і «Наталку-Полтавку» І. Котляревського, твори І. Франка, Марка Вовчка, С. Руданського та ін. Народний художник України.
1930 – Іван Кандиба – український правозахисник, член-засновник Української Гельсінської групи.
Події 7 червня:
1099 – війська хрестоносців під час їхнього першого походу почали облогу Єрусалиму.
1498 – Колумб вирушив у свою третю подорож до Нового Світу, під час якої відкрив сучасний острів Гаїті.
1775 – Сполучені Колонії змінили свою назву на Сполучені Штати Америки.
1903 – у Берліні французький учений Кюрі оголосив про відкриття нового хімічного елементу – полонію, названого на честь батьківщини його дружини-польки Марії Склодовської-Кюрі.
1905 – японські війська взяли Сахалін.
1919 – у Нью-Йорку вперше проведені письмові тести для одержання посвідчення водія.
1919 – розпочалася Чортківська офензива УГА.
1920 – уряд Української Народної Республіки переїхав з Вінниці до Жмеринки.
1929 – згідно з Латеранськими угодами, в центрі Риму утворено суверенну державу Ватикан.
1939 – Третій Рейх уклав пакти про ненапад з Латвією й Естонією.
1945 – усім німцям у зонах окупації союзників наказали дивитися фільми про злочини нацистів у Бухенвальді.
1963 – відбувся теледебют групи «Роллінґ Стоунз».
1967 – Ізраїль узяв під свій контроль Стіну плачу в Єрусалимі.
1991 – Верховна Рада України прийняла рішення про перепідпорядкування Україні союзних підприємств на території республіки.
1998 – в Ешфорді (Велика Британія) відбувся концерт найбільшого у світі оркестру — з 2 212 музикантів.
Чи знаєте ви що:
Український вінок ще з діда-прадіда вважався дівочим оберегом.
Здавна українки ставилися до цього атрибуту надзвичайно відповідально, знали, що це не просто прикраса, сплетена з абияких квітів, а своєрідний оберіг від «дурного ока» та злих чар, він і болі знімає, і волосся береже. Плетіння віночка – то ціла наука, яка раніше передавалася з покоління в покоління: треба ж було дівчині знати, як і коли квіти збирати, як вплітати та яке зілля з яким поєднувати, як «почаклувати» над квітами, щоб вони довше були свіжими, бо зів’ялий вінок – не на добро.
Кожна рослина у вінку мала своє значення, а правильне поєднання квітів несло в собі певну символічну функцію. Мальва, калина, безсмертник, деревій, незабудка, чорнобривці, барвінок, любисток, волошка, ромашка, червоний мак, хміль – це 12 основних квіток в українському віночку, хоча і соняшник додавали, півонію й ружу, м’яту і материнку, польовий дзвіночок і лілею, вишневий і яблуневий цвіт тощо. Що ж символізує та чи інша квітка? Приміром, мальва – віру, надію та любов до Батьківщини; ромашка – кохання, ніжність і вірність; любисток і волошка у віночку – символ людяності та вірності; барвінок – життя та безсмертя душі людської; калина – то дівоча врода, а хміль – гнучкість і розум; безсмертник – здоров’я; деревій – нескореність. Також вплітали у вінок зілля та листя (полин, буркун, листя дуба), але категорично заборонялось додавати папороть, дурман, вовчі ягоди – «нечисте», як вважалось у народі, зілля.
Віночок із любистку, чебрецю та м’яти опускають у першу купіль новонародженої дитини. Україночки уже з трирічного віку починали носити віночки: на Спаса вперше мама прикрашала голівку донечки віночком із барвінку, чорнобривців, незабудки та ромашки. Чотирирічній дівчинці доплітався у віночок безсмертник, листочки яблуні та багна, а шестирічній – мак і волошку. Підростала дитина – додавалось у віночок кілька квіточок, і так аж до заміжжя могла хизуватися дівка цією прикрасою на голові, допоки свекруха, вже як молодиці, не пов’яже їй хустку, а весільний вінок зберігала мати нареченої разом із віночком, що його клали на голову дівчинки під час хрещення.
Ніколи, за жодних обставин, не передавали в чужі руки «хрещені», «дівоцькі», «весільні», «купальські», «русальні», «жниварські» вінки дівчини, на них не ворожили «на долю». А всього, як стверджують етнографи, в Україні налічують понад 77 видів вікових, магічних, ритуальних, звичаєвих вінків (вінок кохання, різдвяний, вінок відданості, вінок надії, вінок розлуки, чернечий тощо).
Український вінок неодмінно прикрашений різноколірними стрічками, що прикривають дівочі коси, захищаючи волосся від чужого ока. В’язати їх слід дуже акуратно, бо сором тій дівчині, у якої стрічки пов’язані недбало або не за порядком, якого обов’язково дотримувались. Кожен колір (загалом 12) стрічки, як і квітів, також має символічне значення, наприклад, коричневий – земля-годувальниця; голубий та синій – небо і вода; жовтий і помаранчевий – сонце і хліб; зелений – краса і молодість.