7 вересня: це цікаво знати

Posted by

За народним календарем 7 вересня  – Тита Листопадника. Вважалося, що цей день – останній придатний для збору грибів. Тож на Тита жінки та діти вирушали до лісу за смачним врожаєм. 7 вересня потрібно прокинутися якомога раніше, щоб зібрати найбільше грибів.

Народні прикмети та повіря на 7 вересня

  • якщо після обіду почався дощ, то він піде цілу добу
  • почули, що стовбури дерев клацають і тріщать, значить, буде стояти суха погода
  • ворони каркають частіше звичайного хрипкими голосами – скоро почнеться дощ
  • якщо ручка ковша сузір’я Великої Ведмедиці спрямована вгору, і при цьому зірки яскраво сяють, значить, настануть заморозки
  • у лісі з’явилося багато грибів – прийде затяжна морозна зима.
  • помітили, що перелітні птахи сідають на землю – буде ясно; на даху додому – непогоже
  • по тому, як лягає на землю опадає листя, можна зрозуміти, якою буде погода в найближчі дні та вся зима: «обличчям» вгору – прохолодною; вниз – теплою

За церковним календарем

7 вересня вшановують пам’ять Святого Тита – одного з 70 апостолів, який також відомий як учень Святого Павла, який народився на острові Крит. Батьки Тита були язичниками і будь-яку іншу віру категорично заперечували. Тому невідомо, яким чином сам Тит прийшов до рішення проповідувати християнство. Згідно з деякими відомостями, в 49 році він став супроводжувати апостолів Варнаву і Павла на Єрусалимський собор. Разом з Павлом Тит згодом подорожував по Греції і виконував доручення свого наставника.

Павло незабаром призначив Тита єпископом на острові Крит, а ще одного учня, Тимофія – в Ефесі. Переказ свідчить про те, що Тит залишався в статусі єпископа до самої своєї смерті, він прожив 107 років. Перед смертю встиг відвідати апостола Павла, який в той час перебував у Римі, перебуваючи в ув’язненні.

Ще одного святого вшановують у церкві 7 вересня – це Варфоломій. Відомо, що Варфоломій проповідував у Вірменії. Зокрема, на території Баку його схопили і піддали численним мукам.

Потрібно сказати, що, звичайно, все не обмежувалося 7 вересня виключно збором грибів – так, селяни займалися зерном, готували запаси на зиму, поливали садову суницю.

Говорили, що на 7 вересня (також називали Варфоломіїв день) – пора жито на золу сіяти. Також у народі цей день називали Листопадником, раділи великій кількості грибів. Зазвичай у цей день в ліс відправлялися жінки і діти, вільні від польових робіт, які приносили додому корзини, наповнені грибами. Була дуже поширена страва – смажена картопля з грибами.

Говорили, що 7 вересня потрібно встати раніше, щоб зібрати якомога більше грибів. Грибні страви не вважалися поживними, але часто виручали селян, коли потрібно було приготувати що-небудь швидке і смачне. Крім того, оскільки м’яса в достатку не було, вважалося, що можна змішувати м’ясо з грибами, і останні матимуть м’ясний смак.

Іменинники 7 вересня:
Варфоломій, Тит, Мина.

7 вересня народились:

1870 – Олександр Купрін – російський письменник. Збірки оповідань «Київські типи», «Мініатюри» були видані в Києві. На українському матеріалі були написані твори «Лісова глушина», «Олеся» та ін.
1875 – Олександр Мурашко – один з найвизначніших українських живописців кінця XIX – початку ХХ століття, педагог, громадський діяч.
1928 – Ігор Богачевський – американський конструктор українського походження. Автор формули («формула Богачевського»), яка дозволила розрахувати повернення космічного корабля на орбітальну станцію з поверхні іншої планети (політ на Місяць американського космічного корабля «Аполлон-11»).

7 вересня відзначають: 

  • День військової розвідки України.

Події 7 вересня:

70 – римляни захопили та сплюндрували Єрусалим.
1792 – перша група колишніх запорозьких козаків під командою полковника Сави Білого висадилася на Тамані. Цю дату звичайно вважають за початок заселення українцями Кубані. За перші два роки туди переселилося 25 тисяч козаків, що заснували 40 станиць.
1812 – відбулася переможна для французів Бородинська битва між військами  Наполеона та Російської Імперії.
1822 – Бразильська імперія оголосила незалежність від Королівства Португалія.
1892 – у США відбувся перший професійний боксерський поєдинок за сучасними правилами — в боксерських рукавичках і з трихвилинними раундами.
1891 – перші українські емігранти прибули до Канади.
1919 – до Києва з метою інспекції військ і урядових установ прибув командувач Добровольчої армії генерал В. Май-Маєвський. На його честь відбувся парад військ на Софійській площі.
1939 – РНК УРСР затвердив Статут Спілки радянських художників України. Статут визначав статус спілки, як добровільної організації, що об’єднує на території УРСР працівників образотворчого мистецтва (живописців, графіків, скульпторів, художників театру, народних художніх майстрів), а також осіб, що ведуть науково-дослідну і критичну роботу в цій галузі, її мету – «об’єднання радянських працівників образотворчого мистецтва для активної участі у соціалістичному будівництві, у сприянні зміцненню Радянського Союзу та комуністичному вихованні трудящих мас».
1940 – Третій Рейх розпочав бомбардування Лондона.
1943 – нацистське командування видало наказ про повне зруйнування господарських споруд і знищення народного майна при відступі.
1949 – у Бонні відбулось перше спільне засідання двох палат бундестагу (парламенту) ФРН для обрання президента і створення уряду. Першим президентом ФРН став Теодор Хейс; коаліційний уряд очолив Конрад Аденауер.
1971 – у Києві було оголошено про споріднення й братання міст Києва і Кіото.
1994 – відбулася спроба конституційного перевороту в Криму. Рішенням місцевого парламенту в Криму фактично запроваджено парламентську  республіку.

Чи знаєте ви, що:

Наприкінці ХVIII століття мала місце напівдепортація чи напівеміграція залишків запорізького козацтва (власне, тих, які не втекли в Османську імперію за Дунай «до турка» або ж навіть і далі – «до Мальтизи!») на Кубань. Так постав своєрідний анклав України, відомий як Кубанське козацьке військо.

Українські напіввигнанці з волі імперії й водночас через необхідність якось вижити понад півстоліття вели запеклі воєнні дії проти тубільців  – адигейців-черкесів. Закінчилася ця війна тим, що всі абадзехи потрапили в імперський полон. І чи не всі потім були виселені в Туреччину. На їхній території облаштувалися українці-кубанці. Проте, розкошували вони недовго.

Тяжка карма історії наздогнала їх.

Починаючи з 1918-го, Кубань охопило полум’я щонайлютішої соціальної революції: місцеве козацтво зійшлося у страшному класовому герці з прибульцями – «іногородніми», які з’явилися тут у великій кількості з пореформеного злиденного українського села. Перемогли за допомогою більшовиків з Півночі «прибульці».

Проте переможці невдовзі теж розплатилися. Колективізація, страшний голод-1933-го (і це на Кубані, з її найродючішими на всій Землі ґрунтами) і нескінченні репресії – «розкозачення» проти всіх станів тамтешнього українського населення. А потім – Друга світова. Як взагалі уцілів той уламок українського етносу?! Відомо лише Богові…