8 січня: це цікаво знати

Posted by

У народі колись вважалося, що свято 8 січня для жіноцтва навіть важливіше, ніж Різдво Христове, оскільки пов’язане з Матір’ю Божою. У народі вірили, якщо вагітна жінка чи її чоловік, навіть через крайню потребу, працюватимуть у цей день, то у них дитина народиться з фізичними вадами – шестипала, безпала або з пальцями, які зрослися.

На Богородицю починали колядувати жіночі ватаги. Люди відвідували бабів-повитух, причащали їх вечерею, а також справляли обіди та панахиди за померлими. Бо існує повір’я, що у ніч на 8 січня всі небіжчики сходяться до храму і їм правлять службу покійні священики.

Також за церковним календарем 8 січня відзначають Собор Пресвятої  Богородиці та вшановують священномученика Євфимія.

Цього дня прославляють Діву Марію – матір Ісуса Христа. У всіх церквах проходять урочисті служби, промови подяки на честь Богоматері. Також сьогодні розпочинаються святки, які тривають до самого Хрещення 19 січня і вважаються одним із найвеселіших і радісних періодів року – за давніми українськими повір’ями, цими днями по землі мандрує новонароджений Бог.

Святий Йосип Обручник – заручений чоловік Діви Марії, царя Давида – був предком Ісуса Христа за тілом, святого Якова, який разом з отцем супроводжував Богородицю з немовлям Ісусом під час втечі до Єгипту.

Іменинники 8 січня:
Юхим, Костянтин.

8 січня народились:

1866 – Степан Більський – український геолог. Провадив геологічні дослідження на Житомирщині та Волині. Відкрив родовища топазів та моріонів.
1878 – Степан Васильченко (Панасенко) – український письменник, перекладач, журналіст, педагог. Автор книжок «Ескізи», «Оповідання», «Кармалюк», «Мужицька арихметика», «Авіаційний гурток», «На перші гулі», «Талант» та ін.
1888 – Гнат Юра – український актор театру та кіно, режисер. Як мистецький керівник і режисер Київського драматичного театру ім. Івана Франка, підготував  близько 100 вистав.
1935 – Василь Симоненко – визначний український поет, прозаїк, журналіст. Один з найяскравіших представників покоління «шістдесятників» у літературі, «лицар українського відродження». Збірки віршів «Тиша і грім», «Лебеді материнства»  та ін.

Події 8 січня: 

1198 – початок понтифікату Інокентія III (Лотаріо, граф Сеньї), 176-го Папи римського (1198—1216).
1297 – Франсуа Грімальді захопив Монако. Цей день вважається початком понад 700-літнього правління династії Грімальді та існування незалежної держави Монако.
1570 – Іван Грозний з військом увійшов до Новгорода і почав винищення населення міста.
1654 – у Переяславі генеральна військова рада, яку скликав гетьман Богдан Хмельницький, вирішила укласти військово-політичний союз двох держав – Гетьманщини та Московського царства.
1656 – у голландському місті Гарлем вийшов перший номер газети «Гарлемський вісник», яка видається і досі. Це найстаріше з періодичних видань, що існують сьогодні.
1838 – Альфред Вейл продемонстрував телеграфну систему, яка використовувала коди з крапок і тире (попередниця азбуки Морзе).
1851 – перша демонстрація маятника Фуко в Парижі: французький фізик Леон Фуко завдяки сконструйованому ним апарату довів, що земля обертається.
1861 – вийшов перший номер російського журналу «Вокруг света».
1889 – учений Герман Голлеріт із Нью-Йорка запатентував табулюючу машину, яка була використана під час перепису населення в країні.
1912 – засновано Африканський національний конгрес, який майже через 90 років прийшов до влади в Південній Африці. Основна мета організації – захист прав чорношкірої більшості.
1918 – виступаючи перед членами Конгресу, Президент США Вудро Вільсон  запропонував мирну програму з 14 пунктів, що мала сприяти закінченню І Світової війни.
1919 – в с. Ясіня теперішньої Закарпатської Гуцульщини провідна коляда місцевих гуцулів «завершилася» роззброєнням угорської залоги та встановленням української Гуцульської Республіки.
1926 – Абдель-Азіз ібн Сауд став королем Хіджазу і перейменував його в Саудівську Аравію.
1957 – Боббі Фішер став чемпіоном США з шахів у віці 14 років.
1959 – французький генерал Шарль де Голль став першим Президентом П’ятої республіки (1958 – 1969).
1961 – французи на референдумі проголосували за надання Алжиру  незалежності.
2004 – у Саутгемптоні відбулася церемонія «хрещення» морського суперлайнера «Queen Mary 2», найбільшого на той час у світі.

Чи знаєте ви, що:

Про Василя Симоненка
Цього дня народилася людина, яка Україні та всьому світові ще раз відкрила і показала справжнє демонічне лице більшовицької влади. Саме він разом з Аллою Горською і Лесем Танюком обійшли десятки прикиївських сіл, опитали сотні тамтешніх жителів і виявили урочища, де, за свідченням селян, більшовицькі кати ховали сліди своїх мерзенних злочинів.

Саме за участю Симоненка на основі незаперечних речових доказів для людства були відкриті таємні братські могили жертв сталінізму на Лук’янівському і Васильківському кладовищах, у хащах Биківнянського лісу.

За його участю тоді ж був написаний і відправлений до Київської міськради Меморандум із вимогою оприлюднити ці місця печалі й перетворити їх у національні Меморіали. Звичайно, Київська міськрада брутально зігнорувала заклик поета до морального очищення перед нагло убієнними.

А влітку 1962 р. на залізничному вокзалі в Черкасах, побачивши у редакційному посвідченні прізвище Симоненко, і зрозумівши, що перед ними відомий поет, двоє чергових міліціонерів раптом ніби показилися, – вони безцеремонно скрутили Василеві руки й на очах здивованого натовпу потягли силоміць до вокзальної кімнати міліції, де жорстоко побили.

У зв’язку з тим, що влада всіляко боролась з Василем Симоненком, можна припустити, що це побиття не було випадковим. Після цього побиття у Василя відмовили нирки та він незабаром помер. Офіційно – від раку. Проте все його життя й останні записи у щоденнику свідчать, що випадковостей у житті не буває…

«Друзі мої принишкли, про них не чути й слова. Друковані органи стали ще бездарнішими й зухвалішими. «Літературна Україна» каструє мою статтю, «Україна» знущається над віршами. Кожен лакей робить, що йому заманеться… До цього ще можна додати, що в квітні були зняті мої вірші у «Зміні», зарізані в «Жовтні», потім надійшли гарбузи з «Дніпра» й «Вітчизни»…»