9 вересня: це цікаво знати

За народним календарем 9 вересня – Анфіси Горобинниці. Вважалося, що цього дня потрібно зібрати достиглі грона горобини та підвісити їх під стріхою. Це мало принести удачу в наступному році. Горобина, за повір’ям, – потужний оберіг від нечистої сили, тож вона має бути обов’язково присутньою у будинку.

Знахарі рекомендували вживати зілля на їхній основі, щоб вилікуватися від застуди, нервових захворювань, підвищити імунітет, поліпшити згортання крові. Горобину використовували як бактерицидний засіб.

За кількістю горобини колись визначали погоду на зиму. Якщо її вродило багато – до сніжної та морозної зими.

Народні прикмети та традиції на 9 вересня 

  • гроза 9 вересня вказує на те. що осінь буде теплою
  • якщо хмари з’являються на небі грудками, то дощі будуть короткочасними
  • якщо вродило багато горобини, то осінь буде мокрою, а зима холодною
  • якщо багато жолудів на дубі, то взимку буде дуже морозно
  • на Пімена дівчата робили особливі горобинові намиста, нанизуючи ягоди на червоні нитки. Це був своєрідний оберіг, який ще пришвидшував весілля чи народження дітей.

За церковним календарем 9 вересня вшановується пам’ять Пімена Палестинського та Пімена Великого. Пімен Великий народився близько 340 року в Єгипті. В юні роки він вирішив присвятити себе вірі в Бога і пішов у Скитський монастир разом з двома своїми братами. Проте в 407 році на монастир напали племена берберів, які зруйнували обитель. Ченцям довелося переселитися в руїни одного з прилеглих язичницьких храмів. Там вони вели праведне і строге життя, чим заслужили повагу місцевих жителів. Не дивно, що зовсім скоро у ченців з’явилися учні з-поміж селян. Пімен виділявся своїм красномовством, і на доказ цього навіть існує збірка його афоризмів. Помер він у віці 110 років.

Що стосується Пімена Палестинського, то він народився у VI столітті і жив у пустелі, намагаючись проводити весь вільний час в молитвах і думах про Бога. Саме він одного разу розповів ченцю Агафону про свій гріх, який його мучив, і за який Пімен чекав розплати. Коли Пімен був пастухом, то побачив, що одного разу повз його стадо проходить людина. Пси Пімена кинулися на неї, і розірвали. Пімен не наважився підійти і врятувати людину, за що Бог сказав йому, що він помре точно такою ж смертю. Згодом сталося саме так.

9 вересня збирали горобину, використовували її як бактерицидний, антицинговий, сечогінний засіб. 9 вересня підвішували грона горобини над дахами будинків.

Іменинники 9 вересня:
Анфіса, Пимін, Сава.

9 вересня народились:

1769 – Іван Котляревський – український письменник, поет, драматург, громадський діяч. Поема «Енеїда» стала першим в Україні літературним твором, написаним народною українською мовою.
1864 – Іван Колесса – український етнограф, автор збірки «Галицько-руські народні пісні з мелодіями» (1901).
1878 – Іван Труба – український письменник, перекладач, громадський і політичний діяч. Автор казок для дітей «Як гриби збирались воювати з жуками», «Пан Коцький» та ін., перекладів творів Г.Х. Андерсена, братів Грімм.
1919 – Олена Апанович – український історик, архівіст, письменниця, культурно-освітня діячка, яка все своє життя присвятила дослідженню і популяризації  козацтва.

9 вересня відзначають:

  • Всесвітній день краси.

Події 9 вересня:

1776 – затверджена нова назва Об’єднаних Колоній Америки – Сполучені Штати Америки.
1834 – вперше розпочалися заняття у Київському університеті на першому і на той час єдиному факультеті новоствореного університету – філософському.
1913 – київський військовий льотчик Петро Нестеров уперше у світі зробив на літаку «мертву петлю» – одну з фігур вищого пілотажу («петля Нестерова»).
1920 – створено Київський авіаційний завод.
1944 – СРСР і Польща уклали договір про виселення українців з їхніх етнічних земель, що увійшли до складу Польської республіки.
1969 – у Канаді вступив у дію Мовний Акт, що проголошував англійську і французьку мови офіційними на всій території країни.
1982 – у Львові створена «Ініціативна група захисту прав віруючих і церкви».
1991 – Верховна Рада України прийняла Постанову про введення з 1 січня 1992 р. купонів багаторазового використання.
2006 – відбувся політ у космос американської астронавтки українського походження Гайдемарі Стефанишин-Пайпер.

Чи знаєте ви, що:

У житті Івана Котляревського трапилися дві події, що радикально вплинули на його життя.

По-перше, в маєтку біля Золотоноші, де Іван Котляревський навчав дітей господаря, він познайомився з конотопським поміщиком Максимом Парпурою, який був від нього у великому захопленні і взяв почитати рукописний примірник  «Енеїди».

По-друге, Іван Котляревський закохався. Та почуття його виявилося заздалегідь приреченим, бо дівчина була служницею-кріпачкою в того ж таки поміщика з-під Золотоноші, й останній навіть слухати не захотів про те, щоб відпустити її на волю. Ображений у своїх найкращих почуттях, Іван Котляревський покинув учителювання й пішов на військову службу.

Як перша подія, так і друга мали своє продовження. За кілька років Котляревський несподівано дізнався про те, що Парпура, який служив у Петербурзі колезьким асесором і завідував там друкарнею медичної колегії, без його дозволу видав перші три частини «Енеїди». Кажучи сучасною мовою, це «піратське» видання обурило Івана Петровича до глибини душі.

Проте помста Котляревського була досить своєрідною: він присвятив колезькому асесорові, який вирішив прославитися за його рахунок, кілька рядків у  доопрацьованій «Енеїді»:

Якусь особу мацапуру
Там шкварили на шашлику,
Гарячу мідь лили за шкуру

І розпинали на бику.
Натуру мав він дуже бридку,
Кривив душею для прибитку,
Чужеє оддавав в печать…

Щодо історії з коханням до вродливої кріпачки, то Котляревський дізнався, що її викрав ловелас-поручик, який служив із ним в одному полку й навідувався до тих самих золотоноських поміщиків іще за часів його вчителювання. Дівчина, не стерпівши наруги, вчинила спробу самогубства, але була врятована і стала черницею в Червоногірському монастирі.

У результаті дуелі поручик став інвалідом, а прапорщик Іван Котляревський… поручиком. За «недостойний» вчинок його було викликано «на килим» до генерала Дотішампа. Однак останньому, як людині проникливій і далекоглядній, сподобалася гідність, із якою тримався молодший офіцер і замість того, щоб покарати зухвальця, він узяв його собі в ад’ютанти.

Comments

191 Переглядів