Анафема на гетьмана Івана Мазепу

23 листопада 1708 року – російська православна церква піддала анафемі одного з найосвіченіших людей свого часу, гетьмана Івана Мазепу за зраду Петру І.

Анафему на Івана Мазепу було накладено в Глухові, де напередодні приїзду ієрархів церкви були проведені страти церковнослужителів, голови яких були вивішені на головній площі міста. Проповідь на прокляття Івана Мазепи відбувалася в Троїцькому соборі, яку проголосив протопоп Новгород-Сіверський Афанасій Заруцький, а згодом отримав за це землі сподвижника гетьмана Мазепи ‒ Івана Бистрицького.

“Історія Русів”, розповідаючи про накладення анафеми, пише, що це було видовище, раніше не відоме в Україні: священики й ченці, яких зібрали з усіх кінців, були одягнені в ряси чорного кольору, тримали в руках довгі свічки з воску, обмазані сажею. Співаючи псалми, вони оточили опудало, а потім, обертаючи на опудало чорні свічі, стали викрикувати разом з дяками і понамарями: “Хай буде Мазепа проклятий”. Потім архієрей вдарив опудало палицею в груди і крикнув: “На зрадники і відступника Івана Мазепу ‒ анафема”. Потім опудало з криками потягли з церкви, а за ним ішли священнослужителі, співаючи: “Днесь юда залишає вчителя, приймає диявола”.

Деякі історики вважають, що весь цей паплюжний обряд написав сам Петро І з метою назавжди заплямувати світлий образ видатного українського гетьмана. Але накладена церковна анафема з власних мотивів не могла тривати вічно. Тимпаче, жодна православна церква, крім РПЦ, не визнала і не визнає цю анафему

В свою чергу Українська Православна Церква Київського Патріархату, Українська Автокефальна Православна Церква і Українська Греко-Католицька Церква продовжують служити молебні за упокій душі гетьмана Івана Мазепи.

Антиканонічність даного дійства полягає в тому, що по-перше, анафема була накладена не за церковними, а політичними мотивами, по-друге, анафема була накладена без соборного рішення церкви, а по-третє, анафема була накладена не за рішенням православної церкви, а за наказом російського царя Петра І.

Патріарх Київський і всієї України ‒ Русі Філарет так характеризує дану анафему: “Для того, щоб зрозуміти різницю між анафемами, які накладали батьки Вселенських соборів і анафемствованням Івана Мазепи Російською Православною церквою, потрібно прочитати цю анафему. Ця анафема дихає гнівом, а не скорботою; ненавистю, а не любов’ю. З тексту анафеми видно, що вина Івана Мазепи полягає в тому, що він відмовився від Російського царя заради любові до свого народу, а не тому, що впав у єресь. А різниця тут суттєва … “.

То хто ж був зрадником насправді? Хто заслуговує на відлучення від церкви? Той, хто захищав свій народ від ворога, чи той хто йшов нищити цей народ? Той хто будував церкви, чи той хто проклинав в них людей? Питань багато, але відповідь одна ‒ “Іван Мазепа був вірним сином свого народу, який був готовий на все заради його свободи, добробуту, процвітання!” Петра І не віддавали до анатеми, бо сила була на його боці, але не – правда, яка з роками все одно просочується кріз стіну брехні і обману.

Comments

залишити коментар

121 Переглядів