Іловайск 29 серпня 2014 Пам’ятаємо! Не забудемо!

29 серпня минають треті роковини іловайської трагедії. Три року тому назва Іловайськ, яка до цього більшості українців ні про що не говорила, стала синонімом смерті, горя й болю.

Іловайська трагедія стала справжнім ударом і змінила хід війни на Донбасі. Українська сторона втратила ініціативу у цьому протистоянні і змушена була перейти від тактики нападу до тактики оборони.

Саме важкі втрати особового складу та добровольців підштовхнули Україну до початку переговорів у Мінську в рамках контактної групи Україна – Росія – ОБСЄ із залученням підконтрольних Кремлю бойовиків.

18 серпня 2014 року українські сили, які переважно складалися із добровольчих батальйонів, з боями увійшли в Іловайськ. Це були бойові підрозділи, сформовані з учасників і Самооборони Майдану: «Донбас», «Дніпро-1», чеченський імені Джохара Дудаєва, «Шахтар», білоруський «Атрад Пагоня», Правий сектор, «Азов», «Миротворець», «Херсон», «Кривбас», підрозділи особливого призначення МВС Івано-Франківська і волинський «Світязь» та інші.

Спершу просування українських військ було успішним і їм вдалося взяти під свій контроль частину Іловайська. Однак 23—24 серпня у тил українських військових зайшли регулярні російські війська. Відтак іловайське угрупування опинилося в оточенні.

26 і 27 серпня при найсильнішій вогневій підтримці сепаратисти перейшли в наступ в самому Іловайську, почавши витісняти добробатів з міста. Українські військові відчайдушно чинили опір, але фактично перебуваючи в оточенні, довго протриматися не могли.

29 серпня оточеним військам, командування в особі Хомчака заявило, що нібито досягнуті на якомусь високому рівні домовленості про те, що виходити з оточення можна через штучно створений “зелений коридор” (згодом і сепаратисти, і росіяни дачу такої згоди заперечували).

Саме під час цього виходу першій колоні дали пройти кілька кілометрів, а потім частини російської армії почали вогонь на ураження… «Зелений» коридор перетворився на кривавий. Фактично, українські військові були підло розстріляні впритул ворогом.

Минуло три роки – жоден з командувачів не покараний за злочинні накази, бездіяльність і саботаж, за сприяння знищенню Небесної тисячі. 29 серпня не оголошено днем Всеукраїнської Жалоби.

Comments

залишити коментар

172 Переглядів