Василь Сухомлинський 100-ліття від дня народження

“У наших школах не повинно бути нещасливих дітей,  душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні”.

В.Сухомлинський

В часи, коли шкільне виховання мало на меті виростити покоління «однаково мислячих» радянських людей, Сухомлинський наполягав на необхідності виявлення і плекання індивідуальних здібностей дитини. Він стверджував: «Школа- не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи — виховання здібностей». 

Надзвичайно красивий і зовні, й особливою духовною красою свого  внутрішнього світу,  великий педагог доводив, що надважливе виховне завдання  полягає у формуванні   естетичного світогляду, який базується на національних традиціях.  Він переконував, що народні традиції мають стати «святим законом», адже існувати без власних імені, мови, пам’яті, історії  не в змозі жоден народ. Як один з проявів української національної ментальності Сухомлинський незмінно відзначав мудрість. Раз-по-раз зустрічаємо в його творах вислови: «мудрість жити», «мудра любов», «мудрість тримати себе в руках».

Величезну увагу приділяв педагог народній казці. Відомо, що у Павлиській «школі Сухомлинського» провадилася ціла робота з казкою: слухання, читання, обговорення, ілюстрування казок, вистави за їхніми сюжетами. Сухомлинський постійно підкреслював, що через казку дитині простіше донести думку, викликати у неї прагнення ділитися  думками та почуттями, спонукати до творчості.

А ще він стверджував: «Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання.»

Василь Олександрович Сухомлинський народився у с.Омельник Василівської волості Херсонської губернії (нині Онуфріївський район на Кіровоградщині), в селянській родині.

Василів батько, Олександр Омелянович, наймитував теслею у поміщиків та заможніших селян, а згодом навчав дітей у сільській семирічці працювати з деревом. Мати працювала в колгоспі. Крім Василя, в родині було ще троє дітей – сини Іван та Сергій і донька Меланія. Прикметно, що всі діти стали вчителювати.

1933р. закінчив семирічку. Мав намір стати медиком, вступив до Кременчуцького медичного технікуму, але невдовзі залишив його, достроко закінчив робфак і вступив до педагогічного інституту.

По завершенні навчаня, 1938р., Сухомлинський повертається до рідних місць, викладає українську мову та літературу в Онуфріївській середній школі.

1941р. записався добровольцем на фронт, служив молодшим політруком, 1942р. був тяжко поранений – осколок у грудях носив ціле життя. Ледве закінчивши лікування, знову попросився на фронт, але був «комісований», тож отримав призначення до місцевої сільської школи – директором.

Щойно рідні краї були звільнені, як В.Сухомлинський разом з дружиною повернувся, очолив Онуфріївський райвідділ освіти. Однак вчителювання стало покликанням життя: 1948р. Василь Олександрович стає директором Павлиської середньої школи, де працює впродовж 23 років, тобто до останніх днів життя.

Своїми талантом, енергійністю, любов’ю Сухомлинський уславив звичайну школу мало не на цілий світ, перетворивши її на своєрідну  лабораторію, де народжувалися шедеври педагогічної мудрості.

1955р. В.Сухомлинський захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально- виховного процесу».

1958р. отримав звання заслуженого вчителя УРСР.

Від 1968р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР.

«Серце віддаю дітям», — таку назву має  книга, що стала правдивою криницею знань, досвіду і любові для педагогів і батьків. «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей», — записав якось Сухомлинський.  Цей простий вислів мав би стати дороговказом для держави, суспільства, професійних педагогів і чиновництва від освіти.

В.О.Сухомлинський помер 2 вересня 1970р., у віці, коли з підсумками сусідить іще так багато задумів і планів. Однак  він встиг зробити справді неоціненний внесок у педагогіку. А головне — виховав цілу плеяду талановитих учителів і цілі  покоління непересічних, творчих, впевнених у собі  особистостей.

Сухомлинському належать 48 монографій, понад 600 статей, 1500 казок та оповідань для дітей. Його твори видані понад 50-ма мовами, вони і нині видаються і перевидаються у США й Канаді, Японії й Китаї, Німеччині та Великій Британії, Польщі й Фінляндії, Франції й Іспанії, багатьох інших країнах світу.  А книга «Серце віддаю дітям» перевидана 55разів!

1989р. у німецькому місті Марбургу була створена Міжнародна асоціація прихильників Василя Сухомлинського. 1990р. — Українська асоціація В.Сухомлинського. Обидві популяризують ідеї та творчість видатного педагога.  Педагогічній практиці та творчості Сухомлинського присвячують наукові дисертації й дослідження; організовуються конкурси шкільних робіт його імені; на його честь названа вулиця в Києві та численні школи, гімназії, бібліотеки.

Система вихованння, розроблена і випробувана  В.О.Сухомлинським, знаходить нових і нових послідовників серед мислячих, творчих педагогів, які можуть повторити за Василем Олександровичем: «Серце віддаю дітям».

20 цікавих цитат Василя Сухомлинського

  • Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.
  • Знання без виховання – меч в руках божевільного.
  • До хорошого уроку учитель готується все життя.
  • Залізо іржавіє, не знаходячи собі застосування, стояча вода цвіте, а на холоді вкривається кригою, розум же людини, не знаходячи собі застосування, хиріє.
  • Вільний час учителя — це корінь, який живить джерела педагогічної творчості.
  • Хто намагається розібратися в хорошому й поганому на своїх уроках, у своїх стосунках з вихованцями, той вже досягнув половини успіху.
  • Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам змусити себе до праці і сам вимагати її від себе.
  • Праця – це одне з найчистіших і найшляхетніших джерел емоційного стану, радості діяння, творення. Думка, що народжена, збуджена, витончена в праці, стає радісною, оптимістичною.
  • Головний зміст і мета сімейного життя — виховання дітей. Головна школа виховання дітей — це взаємини чоловіка і дружини, батька і матері.
  • Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.
  • Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання.
  • У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.
  • Щоб дитина була палко зацікавлена навчанням, їй необхідне багате, різноманітне, приваблююче, інтелектуальне життя.
  • Школа- не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи — виховання здібностей.
  • Головною потребою кожного школяра мають стати праця, самостійна думка, відкриття істини.
  • Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — вони говорять погане про тебе.
  • Поважайте дитяче бажання бути хорошим, бережіть його як найтонший рух людської душі, не зловживайте своєю владою, не перетворюйте мудрості батьківської влади в деспотичне самодурство.
  • Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
  • Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
  • Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
  • Совість — це емоційний страж переконань.

Comments

87 Переглядів