Видатний патріот України Марко Паславський

Маркіян (Марко) Паславський народився 16 січня 1959 року в США, на Манхеттені в Нью-Йорку, в українсько-американській сім’ї, що зберегла в повній мірі свій патріотизм далеко за океаном через десятиліття після еміграції.

Марко працював інвестиційним банкіром в США, був членом “Пласту “. Освіту отримав в кращому військовому училищі США Вест-Пойнт, став майором і командиром роти однієї з елітних частин армії США – 75-го полку рейнджерів. У 1991-му після армії зайнявся бізнесом, причому радикально змінив спосіб життя. став мільйонером, розбагатів. В кінці 90-х років фактично оселився в Україні. Допомагав продавати металопродукцію Маріупольського заводу за кордон. Працював в банківській сфері. На Київщині заснував агрофірму “Росава-К”, яка стала одним з найприбутковіших підприємств в районі.

Під час Революції Гідності став одним з найбільш відчайдушних активістів. 20 лютого він був у тій групі безстрашних, яка пішла з палицями і щитами під кулі “Беркута” на Інститутській. Марка дивом не зачепило, він був на передовій серед “Небесної сотні”.

У квітні 2014року Марк домігся отримання громадянства України, щоб піти на фронт. В свої 55 років, замість того щоб відпочивати, адже в такому віці в його Нью-Джерсі мільйонери грають в гольф, а не штурмують міста з автоматом! У такому віці його могли взяти тільки в добровольчий батальйон, і він вибрав “Донбас”.

Незважаючи на своє офіцерське звання, в батальйон “Донбас” Марк прийшов в званні рядового.

Його побратим Лев згадує:

“Так це правда. Він сам так захотів. Не хотів виділятися. Але не виділятися таким людям, як Франко, складно. Він був дуже колоритною фігурою в нашому батальйоні. По-перше, йому було 55 років. По-друге, іноземець за своєю суттю, хоч і з українським паспортом. Ви знаєте, як він смачно міг матюкатися українською мовою! Ну так от, Марк говорив мені не раз, що він хоче бути звичайним солдатом. Якщо він хотів когось похвалити, завжди говорив: “Ти справжній солдат!”.

Після кожного бою Марк збирав так званий брифінг. Каже, що у них в Америці так прийнято. Бійці завжди уважно прислухалися до порад Марка. Він не просто розбирав бій до найдрібніших подробиць – він його аналізував. Чому в такий-то ситуації боєць загинув? Чому не вдалося з першого разу звільнити будь-якої населений пункт? Все знав, аж до того, скільки треба брати з собою в бій ріжків автомата, щоб і вистачило, і було не важко пересуватися. А потім, після брифінгу, він всіх пригощав ірисками. Знаєте, Марк дуже любив солодке і любив пригощати всіх цукерками.

Він збирався у відпустку.

Казав: “Звільнимо Іловайськ по-швидкому і – додому, в Штати, на місяць! Так давно маму не бачив”. Коли мене відправляли в Іловайськ, я вже знав, що Марка більше немає. Вони ховалися в школі, потрапили в оточення. Стріляли по ним з усіх боків. Марк отримав три кулі в спину. Кажуть, перед смертю він сказав: “Я мріяв стати справжнім українцем. Сподіваюся, я ним став. Так боляче і так не хочеться вмирати.”  Упевнений, був би вертоліт, щоб його відразу ж переправити в лікарню, Марка можна було врятувати”.

Він загинув під мінометним обстрілом в перший день штурму Іловайська – 19 серпня 2014, загинув як герой.

Марко нагороджений посмертно:

  • орденом Данила Галицького
  • громадськими нагородами
  • Залізним Пластовим Хрестом
  • орденом “Народний Герой України” (рішенням громадської комісії 9 червня 2017 року).

6 грудня 2014 року на матчі Національної хокейної ліги США “Нью-Джерсі Девілз” і “Вашингтон Кепіталз” був названий “Героєм гри”, його пам’ять вшанував весь хокейний стадіон.

У місті Попасна ім’ям звільняв місто Марко назвали вулицю.

На батьківщині його предків в селі Підгайці Тернопільської області ім’ям Марко названа гімназія.

У Львові діє реабілітаційна клініка імені Паславського.

Його позивний Франко бойові товариші привласнили танку 46-го батальйону ЗСУ “Донбас-Україна”.

Марко Паславський похований в Києві на Аскольдовій могилі.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Comments

залишити коментар

341 Переглядів