Мітки: #історія

У народі 21 січня називається днем Опанаса, Пів-Івана, або останнім Різдвяним днем. Його святкують переважно жінки, бо кажуть, що «Пів-Івана полоще ложки». Цей день ще називали «виряджанням» або «проганянням свят».

За церковним календарем 20 січня відзначають Післясвято Богоявлення та Собор Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна.

“Там, на річці на Йордані Там Господь Христос хрестився, З рук Хрестителя Івана У святій водичці вмився”        

За церковним календарем 18 січня відзначають Надвечір’я Богоявлення (Хрещенський святвечір) та вшановують священномученика Феопемпта, єпископа Нікомидійського, і мученицю Феону, волхва; преподобну

У народі 17 січня колись починали готуватися до Надвечір’я Богоявлення. На Закарпатті жінки замішували борошно і ним на дверях та одвірках робили хрести, щоб «упирі та всіляка нечисть не мали сили». У гірських та лісових районах цього дня намагалися не згадувати вовків аби вони не напали на отару, а також спостерігали за погодою. Ясний день на Феоктиста віщує весняну повінь.

За церковним календарем 16 січня вшановують пророка Малахія і мученика Гордія. Малахія називали «печаткою пророків», тому що він був останнім із них. У своїй книзі пророцтв він урочисто провіщав прихід Месії, перед яким мав з’явитися проповідник Іоанн Хреститель.

У народі 15 січня, Сильвестрів день, вважається курячим святом. Цього дня колись чистили курятники та обкурювали стіни, щоб птиця добре росла. За

У народі 14 січня колись говорили «Старий рік у ноги – Новий у пороги». І тому з цим днем було пов’язано багато різноманітних повір’їв і прикмет.

У народному побуті 13 січня зранку на Меланки починали готувати другу обрядову кутю. На відміну від багатої, її заправляли скороминою; на Поліссі, скажімо, зерно варили зі смальцем. Як і на багатий вечір, кутю ставили на покуті, дотримуючись попередніх обрядів.

У народному побуті 12 січня колись варили шлунки свиней і різали гусей, а потім на нутрощах гадали на зиму. І ще вірили, що саме цього вечора нечиста сила влаштовує найстрашніші та найжорстокіші шабаші, а тому намагалися ввечері ніде поодинці не ходити, а у дворі, щойно сідало сонце, з ланцюгів спускали собак.