У народі день 20-го квітня називався на честь Акилини. Спостерігаючи цього дня за погодою, люди підмічали: якщо на Акилину дощ – поганий врожай хліба, однак гарною буде калина. Наші пращури на Акиліну спостерігали за небом: якщо на ньому було багато зірок – це обіцяло хороший врожай грибів і ягід.
У народі 18 квітня називали Євтихія Тихого, оскільки погода у цей день частіше за все бувала саме такою. Коли день і справді видавався тихим, то селяни знали: «Це – до врожаю ранніх хлібів».
У народі 18 квітня пов’язували з Федулом Вітренником: «Прийшов Федул – тепляк подув». Якщо у цей день була негода, то говорили: «Федул губи надув». До цього часу ще ймовірні морози, але після Федула влада зими вже втрачена на довгий час. У цей день приходить перше справжнє тепло і прокидаються цвіркуни.
У народі примітили, що 17 квітня, на Йосипа, починає звучати голосок цвіркуна і вперше подає голос журавель. У давнину виходили у цей день з будинків і звертались до журавлів як до борців зі злом і захисників від нечистої сили.
У дохристиянські часи наші предки 16 квітня вшановували Яровита – загальнослов’янського Бога війни і водночас староукраїнського Бога пробудження природи та плодючості. Він вважався джерелом несподіваних благ і багатств. Йому присвячували танці й пісні.
Середина весни – 15 квітня – на порозі. Тривалість світлового дня майже на чотири години більше, у порівнянні з 21 грудня – днем зимового Сонцестояння. На деревах починають з’являтися перші молоді листочки й зацвіла вже материнка. Колись у цей час підмічали: «Сині хмари – на тепло та опади».
У народі до 14 квітня закінчувалися запаси капусти, а тому намагалися на їжі заощаджувати, адже невідомо, коли вдасться зібрати врожай. В цей день прийнято було обов’язково залишати частування по кутках для будинкового для того, щоб він не мучив сім’ю своїми витівками. Його пригощали кашею, наливали молоко.
У народі 13 квітня продовжували спостерігати за перелітними птахами і робити висновки про майбутню погоду. Якщо перелітні птахи хохляться, то хорошої погоди не чекай; після прильоту довго не щебечуть – на холод; раптово замовкли – до грози.
Наші пращури 12 квітня випікали спеціальні обрядові печива, які називалися драбинками. Кожне таке печиво віддавали члену сім’ї – вважалося, що якщо з’їси його, то будеш здоровим весь рік.
У народі 11 квітня шанували березу і за традицією збирали березовий сік. За народним повір’ям, у цей день він володіє цілющою силою. 11 квітня треба було обов’язково піти в березовий гай – послухати дерева. Це робилося для того, щоб визначити, чи не почався рух соку. Сік заготовлювала кожна сім’я. З нього варили збитні з додаванням меду і приправ. Свіжим березовим соком поїли хворих. Вважається, що цей напій чистить кров, додає сил і виганяє зі шлунку всяку хворобу.