Мітки: #історія

У народі 29 жовтня вшановували Лонгіна Сотника і вірили, що він допомагає хворим з очними хворобами. Також цього дня виносили на вулицю одяг, бо вважали, що цього дня сонячні промені лікувальні.

Для наших предків сад був не лише окрасою садиби, чи місцем для вирощування фруктів. Українці вірили, що сад оберігає оселю від злих духів.

У народі 27 жовтня відзначали осіннє Свято Місяця, і за його появою та грою передбачали погоду на наступні чотири тижні. Так, якщо молодик з’явився у дощовий день, то дощовим мав бути весь наступний місяць і навпаки, якщо він з’явився в ясну погоду – наступні чотири тижні мали бути сухими та холодними.

У народі у цей час продовжувалася пора весіль. І особливою повагою на весіллях користувалися люди, які любили та вміли приготувати весільний стіл. Таких видатних кулінарів, власне, як і сьогодні, було небагато. Їх знали у всіх навколишніх селах і запросити таку людину готувати на весілля вважалося особливим привілеєм. У деяких регіонах на весіллях навіть існував спеціальний обряд – танок, на який запрошували кухарів. Після його закінчення господарі обдаровували всіх, хто готував страви. Зазвичай, це відбувалося на другий день весілля, коли гості вже могли оцінити, наскільки смачним і різноманітним був весільний стіл.

У народі 25 жовтня вшановували Прова та Андроника. Колись цього дня визначали погоду на наступні дні. Якщо зірки яскраві – до морозу, якщо у тумані – до відлиги.

У народі 24 жовтня вшановували Пилипа і підмічали, якщо вранці випав сніг – до суворої зими.

У народі 23 жовтня визначали, якою буде зима. Якщо ріжки місяця цієї ночі показували на північ – зима мала бути ранньою і морозною, а якщо на південь – пізньою і теплою. І оскільки Місяць зараз сходить рано, є нагода поспостерігати.

Після Покрови більшість народних прикмет обіцяють лише холоди. Черговим підтвердженням цього є і прислів’я про день вшанування Апостола Якова Алфеєвого 22 жовтня. У народі цього дня говорили, що після Якова осінь вже заплакала, бо після Якова тепла нема ніякого.

У дохристиянські часи 21 жовтня називалося Днем дідів, або поминальним днем. Цього дня згадували дідів та приносили жертви під дерева. Адже давні українці вірили, що душа після смерті переселяється у дерева і назавжди залишається там, оберігаючи рід від усіх напастей. Також якраз у пору бабиного літа та тонкого павутиння молилися Мокоші, покровительці рукодільниць, аби вона допомогла надбати ниток та тканин на всю родину.

У народі 20 жовтня вшановували Сергія Послушного і підмічали: «Якщо Сергій вкриє сніжком дороги, то на Порфирія (22 листопада) зима стане на ноги».