Posted by У народі 8 жовтня, на Єфросинію, яку ще називали Капусницею, сікли капусту. Відоме прислів’я: «Не треба в капусту й олії, як пошаткуєш на Фросинії», тобто, посічена цього дня вона повинна довго зберігатися. За повір’ям, якщо капусту почати солити раніше, вона буде несмачною.
Також підмічали: «Якщо день погожий, тепло буде ще протягом кількох тижнів. Якщо випаде сніг, то зима прийде 21 листопада». Березове листя ще не опало, сніг випаде нескоро.
За церковним календарем 8 жовтня вшановують пам’ять преподобного Сергія Радонезького, ігумена Радонезького, всієї Руси чудотворця. Інші назви свята: «День Сергія Радонезького», «Курник», «Капустки».
Сергія Радонезького вважали охоронцем курей. У цей день селяни різали курей на продаж, а також рубали та квасили капусту. Існує повір’я, що якщо почати це робити раніше, то потім вона обов’язково скисне.
Говорили, що сніг у цей день випадає за 40 днів до настання холодів.
8 жовтня випікали хлібні коржі на капустяному листі та перед тим, як відправити їх у піч, обов’язково просили благополуччя на наступну зиму.
Перший коржик треба було закопати ще теплим на грядці, де росла капуста. Вважали, що це сприятиме врожаю.
Іменинники 8 жовтня:
Герман, Сергій, Єфросинія, Досифія.
8 жовтня народились:
1871 – Іван Піддубний – видатний український спортсмен-борець. Шестикратний чемпіон світу з боротьби, символ сили духу і тіла, пристрасний пропагандист чесності у спорті.1
885 – Володимир Свідзінський – український поет, перекладач. Автор збірок поезій «Ліричні поезії», «Вересень», «Медобір».
8 жовтня відзначають:
- День юриста України.
Події 8 жовтня:
1085 – у Венеції освячений Собор Святого Марка.
1596 – шляхом підписання Берестейської унії створено греко-католицьку церкву.
1621 – було підписано Хотинський мирний договір. Підписанням угоди закінчилася Хотинська битва 1621, в якій козацькі війська під проводом Петра Сагайдачного спільно з польськими військами розгромили османську армію, тим самим зупинивши завоювання Європи. Гетьман Петро Сагайдачний отримав у цій битві поранення, від якого згодом і помер.
1886 – Харківська міська публічна бібліотека прийняла перших відвідувачів.
1895 – прояпонський переворот в Сеулі, вбивство королеви Мін.
1896 – вперше опублікований індекс Доу-Джонса, що став головним показником ситуації на американських біржах.
1914 – британська авіація провела перше в історії авіабомбардування.
1918 – Польська регентська рада проголосила незалежність Королівства Польща.
1938 – в Ужгороді створено перший уряд автономного Закарпаття, яке з 30 грудня 1938 р. почало називатися Карпатською Україною.
1941 – німецька армія вийшла до Азовського моря. Був зданий Маріуполь. Під час боїв потрапила в оточення 18-а армія Південного фронту. До полону потрапило понад 100 тисяч червоноармійців.
1942 – у Почаєві підписано Акт про об’єднання Української автокефальної православної церкви та Автономної православної церкви.
1945 – інженер зі штату Массачусетс Персі Спенсер запатентував мікрохвильову піч.
1967 – спецзагін болівійської армії взяв у в полон Ернесто Че Гевару. Наступного дня був розстріляний.
1970 – Олександру Солженіцину присуджено Нобелівську премію в галузі літератури.
1977 – Організація Українського визвольного фронту провела в Нью-Йорку мотопохід під гаслом «Проти поневолення України московським комунізмом».
1991 – Верховна Рада України ухвалила закон про громадянство України.
1993 – Україна розпочала спецоперацію по евакуації грузинських біженців з Абхазії.
1996 – у Мадриді міністри закордонних справ України та Іспанії підписали Договір про дружбу та співробітництво між двома країнами.
Чи знаєте ви, що:
Доля Володимира Свідзінського вражає уяву тих, хто відкриває його для себе: він прожив тихо, наче ненароком укинутий у несуголосну йому добу, свою трагічну загибель передбачив у пророчих віршах, його архіву не існує, як немає й могили.
Коли німецькі війська наблизилися до Харкова, НКВД запровадив вибіркові арешти тих мешканців, які ще не евакуювалися. Свідзінський не поспішав використати свій евакуаційний талон через небажання дочки виїжджати та тому потрапив під облаву.
Нині є вже свідчення, що Свідзінського разом з іншими силоміць евакуйованими просто гнали під конвоєм на схід, а потім спалили живцем у якійсь будові між Куп’янськом і Старим Салтовом. У своїх поезіях він висловив чітке передчуття своєї смерті в огні:
В полум’ї був спервовіку
І в полум’я знову вернуся…
І як те вугілля в горні
В бурхливім горінні зникає,
Так розімчать, розметають
Сонячні вихори в пасма блискучі
Спалене тіло моє…