Posted by 10 серпня за народним календарем – день Пармена та Прохора. У цей день селяни зазвичай збирали урожай груш, копали картоплю і цибулини тюльпанів. Також 10 серпня вшановували ковалів, адже їх на селі вважали мало не чаклунами, здатними викувати людині щастя.
Вважалося, що торговельні відносини 10 серпня будуть йти з рук геть погано. Тому, в День Пармена та Прохора зазвичай не влаштовували ніяких ярмарків, не рушали на ринок. Говорили, що все, що в цей день вдасться виручити, за прикметами, або зламається, або загубиться.
Іменинники 10 серпня:
Остап, Прохор, Никанор, Серафим і Ірина.
10 серпня народились:
1813 – Яків Бальмен (де Бальмен) – український художник-аматор, літератор. Товариш Тараса Шевченка, котрий загинув на Кавказі. Поема «Кавказ» присвячена саме йому.
1816 – Леонтій Похилевич – український краєзнавець. Автор книг «Сказання про населені місцевості Київської губернії», «Уезды Киевкий и Радомышльский. Статистические и исторические заметки о всех населенных местностях в этих уездах и с подробными картами их».
1895 – Михайло Зощенко – радянський письменник-новеліст українського походження. Автор гумористичних оповідань (збірки «Шановні громадяни», «Над ким смієтесь», «Монастир»), повістей («Тарас Шевченко»), п’єс та ін.
Події 10 серпня:
1512 – морська битва при Санкт-Матьє.
1519 – Фернан Магеллан розпочав своє перше навколосвітнє плавання.
1539 – французька мова у Франції стала державною мовою замість латини.
1664 – Османська імперія та Священна Римська імперія склали Вашварський мир.
1678 – Франція та Нідерланди підписали Німвегенські мирні договори.
1793 – Лувр відкрився для публіки.
1819 – латиноамериканський борець за незалежність від Іспанії Сімон Болівар зайняв столицю Колумбії Боготу.
1821 – Міссурі став 24-м штатом США.
1846 – на гроші, заповідані англійським хіміком і мінералогом Джеймсом Смітсоном, відкрита перша науково-дослідна установа США — Смітсонівський інститут.
1876 – в Онтаріо (Канада) зроблений перший у світі міжміський телефонний дзвінок.
1913 – Друга Балканська війна закінчилася підписанням Бухарестського мирного договору між Болгарією, Румунією, Сербією, Чорногорією і Грецією.
1919 – Запорозька група Армії УНР визволила від більшовиків Вінницю.
1945 – Японія оголосила про свою капітуляцію
1966 – у США зупинили випуск банкноти 2 долари.
1995 – українка Інесса Кравець встановила в Гетеборзі досі чинний світовий рекорд у потрійному стрибку – 15 м 50 см.
2012 – набув чинності Закон про мови Колесніченка-Ківалова, що значною частиною українського суспільства розцінюється як антиукраїнський.
2016 – ФСБ Росії заявила про затримання «групи громадян України», які нібито готували теракти в окупованому Криму, об’єктами яких були критично важливі елементи інфраструктури та життєзабезпечення півострова, а також про загибель одного співробітника ФСБ під час перестрілки. Володимир Путін заявив, що Україна переходить до терору. Петро Порошенко відкинув усі звинувачення, заявивши, що «ці фантазії — лише привід для чергових військових погроз на адресу України». Наступного для, 11 серпня, Рада Безпеки ООН (за винятком Росії) підтримала Україну. Президент США Обама не прийняв російської версії подій і запропонував Путіну ліпше сконцентруватися на виконанні Росією мінських угод.
Чи знаєте ви, що:
Коли Зощенко перебував у зеніті слави, Корній Чуковський сказав йому: «Міша – Ви найщасливіша людина в СРСР. У Вас – молодість, слава, талант і гроші. Всі 150 000 000 населення країни повинні заздрити вам».
Але Зощенко ніколи не був щасливий. Не радували його ні красуня-дружина, ні син, ні обожнювання шанувальниць. Він вважав, що за любов’ю обов’язково прийде розплата. Своїх неодружених обраниць Зощенко неодмінно прагнув видати заміж і навіть наділяв посагом не стільки від щиросердечної доброти, скільки через впевненість, що любові без грошей немає.
І все ж, була в його житті зустріч, коли і його душу зігрівали промені кохання. Було це ще до слави та грошей.
У 1917 році доля письменника якийсь час була пов’язана з Архангельськом. Там він і зустрів синьооку красуню Ладу Крестьяннікову. У 23 роки вона вже мала трьох дітей. Чоловік її пропав безвісти у морі. Однак Лада не вірила в його загибель і чекала. Зощенко попросив Ладу розділити з ним самотність. Але вона відмовила. Він же не міг відвести очей від цієї жінки. Йому подобалася її легка хода, співуча образна мова, і те, як вона працювала – прибирала, прала, готувала. Вона не нарікала на долю, усе робила легко, із задоволенням. Коли засинали діти, вона брала в руки стареньку гітару й співала старі пісні й романси. І він не міг зрозуміти, звідки вона брала сили, чим живилася її світла душа?
За якийсь час, гнаний своєю тугою, Зощенко поїхав. Минали роки. І доля подарувала їм другу зустріч… в таборах на Біломоро-Балтійському каналі. Він там був у творчому відрядженні, а вона у таборі – брудна, у дірявій тілогрійці. Для нього це стало другим жахливим потрясінням у житті (першим було отруєння газами під час війни). Повернувшись додому, Зощенко надіслав їй теплі речі й продукти. Пізніше навіть хотів написати повість про жінку-каторжницю, зробивши прообразом Ладу, але з цього задуму нічого не вийшло.
У 1958 році Зощенко помер. Тоді й відбулася їхня третя зустріч. Лада Крестьяннікова прийшла до нього попрощатися – тепер вже назавжди. Серед тисяч шанувальників її вінок був найкрасивіший…