Posted by У дохристиянські часи 16 серпня наші предки вшановували лісовиків – міфологічних істот, що вважалися господарями лісу. Цього дня на лісових галявинах розкладали їжу, аби лісовик не робив зла, і святили хліб.
За церковним календарем 16 серпня вшановується пам’ять Антонія Римлянина або Антона Вихревія. Цей православних святий жив у XI-XII століттях.
У народі Антон був відомий тим, що 16 серпня сміливі люди вирушали на перехрестя «вихори вартувати». При появі вихору необхідно було увіткнути в нього ніж, тримаючи в руках голову півня.
Антоній Римлянин жив у XI-XII століттях. У житії святого, датованого XVI століттям, говориться, що Антоній був народжений і виховувався в родині православних римлян. Він рано став сиротою і велику частину спадщини роздав бідним. Частину викинув у море, а сам прийняв чернечий постриг. Після початку гонінь на послідовників православної віри обитель Антонія була розорена, і йому довелося близько 1 року прожити всередині скелі біля моря, де він проводив час у роздумах про Бога і молитвах. Одного разу Антоній стояв біля підніжжя скелі, і в якийсь момент відламався камінь під його ногами.
Святий чудесним чином впав разом з каменем в море і проплив на ньому через Середземне море, Атлантику, Ладозьке озеро, Неву і Волхов. Незадовго до свята Різдва Пресвятої Богородиці Антоній опинився на території Новгорода. Переказ свідчить, що спочатку Антоній не розумів нічого з того, що йому говорили, але після досконалої молитви зміг вимовляти російські слова.
Місцевий єпископ Никита сприяв тому, щоб Антоній залишився в Росії і заснував монастир, присвячений Різдву Богородиці на честь його чудесного порятунку. На купівлю земель Антоній витратив частину свого майна, яке раніше викинув у море – його згодом виловили рибалки саме в Новгороді. Приблизно 16 років управляв обителлю Антоній, а після його смерті наступником став інок, на ім’я Андрій.
Народні прикмети на 16 серпня:
- за погодою 16 серпня визначають, яким буде жовтень
- сильний вітер – зима буде сніжною
- на Антона дощ пішов – негода триватиме ще кілька днів
- сильний і прохолодний вітер 16 серпня – буде сувора зима
- теплий вітер – взимку буде багато снігу, але сильні морози не вдарять
Іменинники 16 серпня:
Антон, Соломія, Кузьма.
16 серпня народились:
1881 – Іван Дряпаченко – український живописець, графік, колекціонер. Автор полотен «На озері», «Косарі», «Лелеки перед грозою», «Назустріч вечору», «Параска у святковий день».
«Нашої красуні Василівки я не проміняю на жодну Венецію. Садки й гаї, білі хатки й чарівна ріка української пісні!» (Іван Дряпаченко).
1852 – Микола Дашкевич – український літературознавець, історик. Автор праць про Івана Котляревського, дослідник українських дум, історії Галицько-Волинського князівства.
1908 – Антон Задонцев – український учений у галузі рослинництва. Директор Всесоюзного науково-дослідного інституту кукурудзи (м. Дніпро).
Події 16 серпня:
1649 – відбулася Зборівська битва – переможна битва козацької армії, очолюваної Богданом Хмельницьким, з польським військом під командуванням короля Яна ІІ Казимира під Зборовом (тепер Тернопільська область). В результаті 18 серпня 1649 р. був укладений Зборівський договір, за умовами якого визнавалася самоврядність Війська Запорозького, Гетьманщини; на землях Війська Запорозького влада належала гетьману, чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб.
1651 – польські війська зайняли Київ.
1788 – міністр фінансів Королівства Франції Л. де Брієнн оголосив державу банкрутом.
1804 – в Булонському лісі пройшло перше нагородження орденом Почесного легіону.
1820 – у Ніжині коштом князя Олександра Безбородька відкрито Гімназію вищих наук (нині — Ніжинський педагогічний інститут).
1914 – у Львові створено легіон Українських Січових Стрільців.
1914 – Головна українська рада оприлюднила маніфест до українського народу з приводу Першої світової війни із закликом боротися за визволення України.
1919 – 11-та дивізія Групи Січових стрільців Романа Сушка Армії УНР і 21-ша Збаразька бригада УГА Богуслава Шашкевича звільнила від більшовиків Шепетівку.
1925 – відбулася прем’єра фільму Чарлі Чапліна «Золота лихоманка».
1941 – у Червоній армії видано наказ № 270, згідно з котрим всі радянські військовополонені оголошувались зрадниками країни, а їхні родини підлягали арешту й виселенню.
1945 – у Москві був підписаний «Договір між СРСР і Польською Республікою про радянсько-польський державний кордон», в основу якої була покладена «лінія Керзона».
1960 – Кіпр проголосив незалежність.
1960 – заснована Міжнародна академія астронавтики.
1962 – Рінго Старр влився в «Бітлз», замінивши попереднього барабанщика — Піта Беста.
1972 – у Торонто відкрилася Національна виставка, на якій уперше для західного світу були представлені виробники Китаю.
1975 – Пітер Ґебріел залишив Genesis, харизматичного вокаліста замінив барабанщик. Тепер Genesis асоціюють із Філом Коллінзом, а Пітер Ґебріел зайняв свою нішу серед сольних виконавців.
1976 – на великий екран вийшла кінокомедія Ельдара Рязанова «Іронія долі, або з легкою парою!». До цього вона пройшла по центральному телебаченню у новорічні свята.
1985 – Мадонна вийшла заміж за актора Шона Пенна.
1992 – у Каховці відбувся перший фестиваль «Таврійські ігри».
1995 – більшість населення Бермудських островів на референдумі проголосувала проти незалежності й за збереження статусу британської колонії.
Чи знаєте ви, що:
Про «Заповіт» Шевченка
Якби не втручання Андрія Козачковського в долю Шевченка, то «Заповіт» і справді став би останнім твором у житті Кобзаря.
Листопад 1845 р. видався мокрим і холодним. Шевченко працював тоді в Археографічній комісії та мусив весь час роз’їжджати селами й містами, змальовуючи старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі. В одній з таких подорожей він захворів. Довелося злягти в чужій хаті серед чужих людей.
Про хворобу поета дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Осипович Козачковський і негайно ж перевіз Тараса Григоровича до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. І лікар, і поет знали, що у той час мало хто видужував від цієї хвороби. Після 20 грудня хворому погіршало, становище його було майже безнадійним.
Тоді ж, лежачи у чистій, теплій, затишній кімнаті Шевченко думав про свою останню годину. Було боляче, що лишилися невиспіваними його думи. Ось тоді Шевченкові страшенно захотілося сказати народові, Україні, своїм друзям тепле щире слово, і на папері лягли рядки: «Як умру, то поховайте…»
На щастя, талант лікаря і міцний організм Шевченка перемогли хворобу, і через два тижні поет вже вирушив на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії. А «Заповіт» пішов у люди.