Мітки: #суспільство

«Прачі б’ють – Івана чуть», говорили колись у народі 2 травня, у день вшанування Івана Старопечерника. Адже раннє травневе сонце особливо парке, і тому у цей час жінки виносили до річок та ставків наткані за зиму сувої полотна, змочували їх воді, збивали праниками і сушили – вибілювали на сонці.

Якому б місяцеві ми не співали осанну, третій брат весни все-таки має особливі заслуги: не зважаючи на круті примхи природи, саме в травні весна постає в усій своїй красі – довколишній світ, ніби святкує молодість буйним цвітінням різнотрав’я та багатоголоссям пташиного царства. Не даремно ж віддавна казали: «Дожити б до маю, а тоді вже Природа подбає».

У народі 30 квітня – день Зосима і Саватія, які вважаються у селян заступниками бджіл і пасічників. До цього часу уже і береза, і вільха розпускаються. Якщо береза перед вільхою лист розпустила, то чекали сухого літа, а якщо вільха перед березою, то пророкували мокре літо. З 30 квітня по 5 травня можна почути перше кування зозулі.

За церковним календарем 29 квітня вшановують мучениць Агапію, Ірину і Хіонію; мученика Леоніда і мучениць Харієсу, Ніку, Галину, Калісу, Нунехію, Василісу, Феодору, Ірину та інших; Ільїнсько-Чернігівську і Тамбовську ікони Божої Матері.

27 квітня у народі колись називали Мартиновим днем, «лисогоном», або «святом ворон». У цей час лисиці переселяються зі старих нір у нові:

26 квітня у дохристиянські часи вшановували Богиню Живу. Вона опікувалася народженням нового життя, а тому у цей день їй молилися про здоров’я, довголіття і слухали скільки років накує зозуля. До речі, зозулю можна почути лише після того, як заспіває соловей.

У народі 24 квітня відзначали Антипа Половода і казали: «Антип води розпустив», «Антип без води (холод) – засіки без зерна (літо погане)». Наші пращури помітили: якщо вранці мороз, а вдень сніг пішов, то ще цілий місяць буде холодно. У цей день ведмідь з барлоги виходить.

23 квітня у дохристиянські часи наші предки відзначали два свята: жіноче і чоловіче. Жіноче, або ж, точніше кажучи, дівоче свято, називалося на честь Лелі, дочки Богині кохання Лади – Лельником. Вшановуючи Лелю і Ладу, дівчата виконували обряд Ладування і при цьому співали пісні «ладовиці». Суть обряду полягала в упорядкуванні хаосу, встановлення рівноваги, як у природі, так і в душі.

У давнину 22 квітня розпочинався вигін худоби в поле. У селян була традиція цього дня обходити джерела і відмикати їх (чистити), приговорюючи: «Підземна водиця, відкриваємо тобі шляхи зовнішні».

У народі 21 квітня називається на честь святого Руфа. Вважалося, що з цього дня все починає рости, тобто, вирушать із землі. «І трава, і всяка зелень, посаджена на Руфа, інтенсивно рухається вгору», говорили колись.