Мітки: #культура

У народі 29 липня відзначали свято «іменного снопа». У минулому, коли жито, пшениця чи ячмінь вже дозрівали, господиня брала хліб, сіль,

У дохристиянські часи 27 липня відзначали літнє свято Дажбога. Наші предки в день Дажбога – покровителя обжинок, очікували від нього щедрих дарунків. Святкували його стрибанням через священний вогонь та пекли ритуальне печиво, що називалося «сончата», яке потім роздавалося дітям. Також Дажбогу та Паликопу – духу межового вогню – молилися про збереження кіп від вогню.

У народі 26 липня вже закінчували прибирати жито і спостерігали за погодою. Сухий день віщував гарну осінь, однак якщо цього дня проходили сильні зливи з грозами – осінь очікувалася дощовою.

25 липня у народі називається на честь Прокла. Колись говорили, що цього дня бувають найбільші роси. Навіть прислів’я залишилося: «На Прокла все промокло». Селяни поспішали до Прокла висушити сіно, бо через велику росу воно могло загнити. А бабки-знахарки вранці цього дня йшли збирати росу для лікування, оскільки вона вважалася цілющою. Ну і, звичайно, велика роса ще й обіцяла гарну погоду.

У народі 24 липня називали Єфимії-стожарниці. Якщо в ніч цього дня на небі яскраво сяють Стожари (Плеяди), то буде хороше полювання на ведмедя. Дощі, а особливо грози, які супроводжуються сильним громом, у цей день обіцяли рибалкам багатий улов, ну а сонце — гарний урожай хліборобам. Жарку суху погоду передбачали по грайливим ранковим бджолам і метушливим бурундукам. Особливо жарко повинно було бути, якщо вдень карпи плескаються біля поверхні води і вистрибують на перекатах і очеретів.

23 липня за народним календарем – день Антонія Рясочника. До цього часу на водоймах утворювалося багато ряски, яку селяни використовували в якості добрив та корму для тварин. Вважалося, що цього дня краще не наближатися до озер та річок, оскільки в рясці живуть русалки, які здатні затягнути під воду.

22 липня у народі називали «чорничним» днем: селяни навіть на час відволікалися від косовиці і приділяли увагу збору чорниці. З її допомогою очищали кров, лікували печінку. Щодо чорниці існувало кілька прикмет: «Багато чорниці вродило – зима буде морозною»; «Чорниця ще не дозріла до 22 липня – буде холодна осінь».

21 липня у народі вшановували Прокопія. Вважалося, що у цей час вже дозрівали зернові. Жінки на Прокопія до схід сонця йшли на городи рвати кріп як засіб для лікування головного болю. Відваром кропу змивали голову, а дітей купали у ваннах.

20 липня у дохристиянські часи відзначали літній день Перуна, що збігається з сучасним християнським днем пророка Іллі, яке ми святкуємо 2 серпня. Наші предки цього дня молилися біля великих дубів – священних дерев Перуна і влаштовували ритуальні братчини, тобто обіди, де основною стравою було м’ясо жертовних тварин – вепрів, биків або ж півнів.

У народі 19 липня намагалися встати раніше і пройтися босоніж по росі, оскільки вважалося, що роса має цілющі властивості. Вона додає сил, бадьорості, подарує людині міцне здоров’я. У цей день зазвичай варили варення з чорної смородини. Також намагалися 19 липня завершити усі польові роботи, оскільки попереду були дощі, і важливо встигнути закінчити все до настання негоди. Спостерігали за місяцем: «Місяць на небі добре проглядається – буде багатий урожай»; «Місяць здається зеленуватим – в найближчі дні почнуться дощі»; «Місяць здається великим і туманним – можливе похолодання»; «Блискучий і білий місяць – буде холодна погода без опадів».